Вона
Відьма
І скільки б вона не кричала, Між кронами дерев її ніхто чув. Вона була, самотня, обідрана у білій сорочці. Беззахисно кружляючи стежками. Звірі її не боялись, але й блище ніхто не підходив. Залишавши її саму, з поглядом хижого птаха. Коли вже голос зірвався, а на ногах виступила перша кров, Вона вирішила присісти й чекати світанку. Десь палало полум'я, хтось когось розшукував. Десь літала птаха, а хтось тихенько спав. Зайшовши в воду по коліна, Вона змивала з себе бруд та кров. Волосся прилипало до оголених плечей, А місяць підсвічував оголену росу. І як би довго вона не кричала, Її ніхто у тому лісі не чув. Тому вона просто кружляла, Лякаючи навколишню красу.
2022-10-05 12:03:10
6
0
Інші вірші поета
Стихія Вибач Щось нове Діє
Інші поети
Boygene Borice
@theMiracol
Схожі вірші
Всі
Моє диво
Фαйղα Եօթթí #AР #FN
А на дворі лив дощ мов із відра, Гуляючи по вулиці рідненькій. Побачила в болоті кошеня, На мене так дивилося сумненько. Чомусь у серці так затріпотіло, Подумала забрати в дім собі, Дістала з бруду, воно муркотіло, Співаючи дорогою пісні. Ось так у мене і з'явилось диво, Мій друг пухнастий, любе кошеня. Історія насправді ця правдива, А на дворі лив дощ, мов із відра... *** У співавторстві з прекрасною Вікторією Тодавчич https://www.surgebook.com/_victoria_todavchich_ За допомогою проекту https://www.surgebook.com/weird_owl/book/proekt-pishem-sovmestno
46
5
1947
Хай буде так
Юлія Богута
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
5413