Постать в темряві
Історія містична зі мною якось сталась В гуртожитній кімнаті мені чомусь не спалось Ніч так швидко і раптово оселилась за вікном На годиннику Дванадцять,час мені зустрітись з сном Світло вимкнув,роздягнувся та мерщій під ковдру ліг В пустій гуртожитній кімнаті,в ту ніч заснути я не міг Дурні думки у голові,до сну не хочуть відпускати Темрява куштує страх,їй до смаку мене лякати Заліз під ковдру з головою,так безпечніше,вважаю Мертва тиша,порожнеча,та тут лиш я-і я це знаю Невідомо звідки взявся сильний вітер у кімнаті Вікно закрте,двері теж -Що за ігри біснуваті? Холод взяв в обійми душу,змушує тремтіти тіло Чужу присутність відчуваю-Що за д'явольськеє діло? Ніколи страху я не знав.Був темряви фанатом Тримав її за свого друга,а вона працює катом Вітер все ще не вщухає,для мене ковдра мов броня І вмить,за плечі щось хапає.Підриваюсь хутко я Рука костлява та холодна.Постать в чорнім над і мною Довгий плащ та в капішоні-нечисть править,править тьмою Смерть прийшла по мою душу,бувайте друзі,йду від вас Думав я,але даремно,не настав ще мій той час Тільки но її побачив,як нечисть зникла на очах Розтворилась в порожнечі,обернулась в темний прах Вітер вщух,настала тиша.Все скінчилось,все минуло Я заспокоївся і згодом,тіло все ж моє заснуло Чи сон то був?Чи правда чиста?Важко зараз це сказати Адже більше на одинці,в гуртожитку, не залишався спати 10.11.2017
2018-02-09 19:03:04
1
0
Схожі вірші
Всі
"Ми усе подолаємо разом..."
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
2414
"Я буду помнить"
Я буду помнить о тебе , Когда минутой будет гнусно И одиноко грянет в след Дождь смыв порою мои чувства Я буду помнить о тебе , Когда нагрянет новый вечер И ветер заберёт себе Мои увечены надежды . Я буду помнить, тот момент, Когда тебя со мной не стало Оставив только мокрый цент С того ,что в сердце потеряла Я буду помнить твой уход , Да может быть, тогда слезами Теперь совсем под тихий сон Обняв подушку крепко швами .
43
7
2603