Постать в темряві
Історія містична зі мною якось сталась В гуртожитній кімнаті мені чомусь не спалось Ніч так швидко і раптово оселилась за вікном На годиннику Дванадцять,час мені зустрітись з сном Світло вимкнув,роздягнувся та мерщій під ковдру ліг В пустій гуртожитній кімнаті,в ту ніч заснути я не міг Дурні думки у голові,до сну не хочуть відпускати Темрява куштує страх,їй до смаку мене лякати Заліз під ковдру з головою,так безпечніше,вважаю Мертва тиша,порожнеча,та тут лиш я-і я це знаю Невідомо звідки взявся сильний вітер у кімнаті Вікно закрте,двері теж -Що за ігри біснуваті? Холод взяв в обійми душу,змушує тремтіти тіло Чужу присутність відчуваю-Що за д'явольськеє діло? Ніколи страху я не знав.Був темряви фанатом Тримав її за свого друга,а вона працює катом Вітер все ще не вщухає,для мене ковдра мов броня І вмить,за плечі щось хапає.Підриваюсь хутко я Рука костлява та холодна.Постать в чорнім над і мною Довгий плащ та в капішоні-нечисть править,править тьмою Смерть прийшла по мою душу,бувайте друзі,йду від вас Думав я,але даремно,не настав ще мій той час Тільки но її побачив,як нечисть зникла на очах Розтворилась в порожнечі,обернулась в темний прах Вітер вщух,настала тиша.Все скінчилось,все минуло Я заспокоївся і згодом,тіло все ж моє заснуло Чи сон то був?Чи правда чиста?Важко зараз це сказати Адже більше на одинці,в гуртожитку, не залишався спати 10.11.2017
2018-02-09 19:03:04
1
0
Схожі вірші
Всі
"Письмо ушедших дней"
Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.
43
17
1971
Question 1?/Вопрос 1?
The girl that questions everything,is a girl that needs many answers.She wanders the earth trying to find the person that can answer her many queries.Everthing she writes has a hidden question that makes her heart ache and her head hurt.She spends days writing sad story's that she forgets her sad life.Shes in a painful story that never ends,she's in a story that writes itself.The pages in the book were filled ever so easy,because her heart wrote it for her.She spent her life being afraid,that's what made it so boring.Finding her passion was easy,but fulfilling it was the hardest part of all.Her writing may be boring and sad,but it's what keeps her sane. "She had all the questions in the word,and he had all the answers." Lillian xx
45
8
3836