Постать в темряві
Історія містична зі мною якось сталась В гуртожитній кімнаті мені чомусь не спалось Ніч так швидко і раптово оселилась за вікном На годиннику Дванадцять,час мені зустрітись з сном Світло вимкнув,роздягнувся та мерщій під ковдру ліг В пустій гуртожитній кімнаті,в ту ніч заснути я не міг Дурні думки у голові,до сну не хочуть відпускати Темрява куштує страх,їй до смаку мене лякати Заліз під ковдру з головою,так безпечніше,вважаю Мертва тиша,порожнеча,та тут лиш я-і я це знаю Невідомо звідки взявся сильний вітер у кімнаті Вікно закрте,двері теж -Що за ігри біснуваті? Холод взяв в обійми душу,змушує тремтіти тіло Чужу присутність відчуваю-Що за д'явольськеє діло? Ніколи страху я не знав.Був темряви фанатом Тримав її за свого друга,а вона працює катом Вітер все ще не вщухає,для мене ковдра мов броня І вмить,за плечі щось хапає.Підриваюсь хутко я Рука костлява та холодна.Постать в чорнім над і мною Довгий плащ та в капішоні-нечисть править,править тьмою Смерть прийшла по мою душу,бувайте друзі,йду від вас Думав я,але даремно,не настав ще мій той час Тільки но її побачив,як нечисть зникла на очах Розтворилась в порожнечі,обернулась в темний прах Вітер вщух,настала тиша.Все скінчилось,все минуло Я заспокоївся і згодом,тіло все ж моє заснуло Чи сон то був?Чи правда чиста?Важко зараз це сказати Адже більше на одинці,в гуртожитку, не залишався спати 10.11.2017
2018-02-09 19:03:04
1
0
Схожі вірші
Всі
Недоречне (UA)
жодної коми читай як хочеш бо мені байдуже я поет *** я поет тож спалюй все що було до мене минуле — нікчемне бо не існує я поет головний поціновувач твоїх забаганок пізнаю тебе і настане ранок коли ти більше не знайдеш ні мене ні моїх речей я поет тож закохаюсь у самий недоречний час з'явлюсь на твоєму порозі, увімкну джаз і спробую залікувати усі твої рани внутрішні відкриті або навіть рвані а потім просто видалюсь геть бо так хочеш ти я поет тому в мене жодної причини запам'ятовувати якісь адреса там де я був — мене не знайти хіба ж то не у тому краса? тому ми ніколи не програємо це знову я поет тож запитаю тебе про улюблену каву останню прочитану книжку і від чого у тебе безсоння я поет тож можеш відкрито про усі емоційні безодні я поет обожнювач невиконанних клятв що випливають у безмовні драми де слова вже до чорта до рами але потім відбиваються у твоїй голові голосами і не дають спокою я поет тож жонглюю цими дарами може маю талант від народження а може пишу від суму ночами я поет тож наповнюйся моїми речами поглинай мої всесвіти сьогодні за дешево а може і даром проти не буду я поет тож з головою пірнаю у смуток рахую зірки поки ти рахуєш добуток і відчуваю себе трохи інакшим от і все я знаю що ніхто нікого вже не спасе я поет тож ігнорую усі застереження пропускаю крізь себе всі твої твердження не замислюючись чи є в них хоч крихти правди бо я маю себе мені потрібно мати я поет що ніколи не підвладний течіі бо нічий ігнорую навіть свою самобутність бо вона маленький ручій і взагалі — вода повірю у щось — прийде біда я поет тож хочу — не ставлю коми а хочу — увійду у кому в надії зануритись у інші світи якщо загубиш мене то просто зітри із себе бо десь там мені краще я поет тож іноді благаю вимкнути сонце щоб настіж відкрити віконце і насолоджуватись темрявою зовні і у середині себе не хочу нічого світлого відійди від мене я поет тож насолоджуйся мною поки я поруч поки мені є що тобі розповісти бо я прокинусь і захочу залишити все без єдиної вісті я поет з вічно холодними блідими руками цілую тебе своїми губами с присмаком відчаю і зеленого чаю я поет я ніколи не закінчую тому не програю ні тобі ні життю я поет тож зривай з мене одяг але ніколи не побачиш роздягнутим в мене є шкіра та купа дивних сенсів що дуже стягують та з яких я не можу вирватись ти не допоможеш я поет з дуже поганим кровообігом та в цілому з втомленим виглядом можеш слухати мене або ні: мені все одно не стати прикладом у поезії хоча марную на це вже не перше життя і вічно забуваю на чому я зупинився і чому не зупинилося серцебиття але все одно продовжу розкидувати тут занадто недоречні речі ... тому нагадай я вже казав тобі, що я поет, до речі?
46
5
970
"Я буду помнить"
Я буду помнить о тебе , Когда минутой будет гнусно И одиноко грянет в след Дождь смыв порою мои чувства Я буду помнить о тебе , Когда нагрянет новый вечер И ветер заберёт себе Мои увечены надежды . Я буду помнить, тот момент, Когда тебя со мной не стало Оставив только мокрый цент С того ,что в сердце потеряла Я буду помнить твой уход , Да может быть, тогда слезами Теперь совсем под тихий сон Обняв подушку крепко швами .
43
7
1494