Щоночі музика лунає...
Alexander Huseynov
Щоночі музика лунає З будинку,в котрім жив співак Той звук за душу зачіпає Всіх прохожиш тільки й так Любив він музику безмежно Гитарой гарно володів Чіпавши струни обережно Заводив голосно свій спів Люди часто зупинялись Щоб послухати з вікна Співом гарним милуватись Відпочила,щоб душа Він дарував завжди всім радість Чудесним настроєм пісень Та брала музиканта старість Для смерті він став,як мішень З собой забрала чоловіка На вічний спокій в небасах Закрились майстрові повіки І вже не чутно спів по днях Але як тільки прийде ніч Хтось вікно знов відкриває І на перекір всіх протиріч Щоночі музика лунає 11.12 16 23:17
2018-02-09 21:28:49
3
0
Інші вірші поета
Вона не з тих... З першим снігом... Постать в темряві Він не з тих...
Інші поети
Ruslana
@rock_ksolana
fik_snaet_kto
@fik_snaet_kto
Схожі вірші
Всі
Unbreakable heart
B I
Behind your back people are talking Using words that cut you down to size You want to fight back It's building inside you Holding you up Taking you hostage It's worth fighting for They'll try to take your pride Try to take your soul They'll try to take all the control They'll look you in the eyes Fill you full of lies Believe me they're gonna try So when you're feeling crazy And things fall apart Listen to your head Remember who you are You're the one You're the unbreakable heart
49
1
14103
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
70
4
11157