Вірші
З першим снігом...
З першим снігом ми зустріли кохання
На дворі мороз та в серцях теплота
Хто любить міцніше?Були сперечання
На варті стосунків була мерзлота
Прогулянки містом у вечірню годину.
Сніг під ногами лиш тихенько хрумтів
А потім з морозу та у теплу хатину
Ковдрой та кавой кохану я грів
За вікном хуртовина та нам не до цього
Переглядом фільмів займаємось ми
І будучи поруч не помічали нічого
Два серця палало до скінчення Зими
Настала Весна і на дворі потепліло
Та в серце твоє увірвався мороз
Кохання погасло і все потемніло
Душу залишив любовний гіпноз
Зимою був я,а з Весной прийшов інший
Твоя вже до нього палає душа
Можливо він краще,а я був все ж гірший
Разом з Зимою ти від мене пішла...
1
0
549
Мрію, щоб була машина часу
Мрію,щоб була машина часу
І повернути все життя назад
До тих людей,до того разу
Коли пішли в небесний сад
Змінив би долю в інший бік
Зробив інакше-врятував
Щоб їхній час ще довго тік
Від смерті їх оберігав
А якщо нічого вже не зупинити
Сказав їм те,чого тоді не встиг
Почав міцніше я людей цінити
І поряд був до їх останніх сил
Як боляче втрачати дорогих
Душевний біль збирає масу
Мрію повернутись знов до них
Мрію,щоб була машина часу
18.12.2016 19:10
3
0
445
Щоночі музика лунає...
Щоночі музика лунає
З будинку,в котрім жив співак
Той звук за душу зачіпає
Всіх прохожиш тільки й так
Любив він музику безмежно
Гитарой гарно володів
Чіпавши струни обережно
Заводив голосно свій спів
Люди часто зупинялись
Щоб послухати з вікна
Співом гарним милуватись
Відпочила,щоб душа
Він дарував завжди всім радість
Чудесним настроєм пісень
Та брала музиканта старість
Для смерті він став,як мішень
З собой забрала чоловіка
На вічний спокій в небасах
Закрились майстрові повіки
І вже не чутно спів по днях
Але як тільки прийде ніч
Хтось вікно знов відкриває
І на перекір всіх протиріч
Щоночі музика лунає
11.12 16 23:17
3
0
478
Вона не з тих...
Вона не з тих хто зраду пробачає
Тому залиш і дай будь ласка спокій
Хоч серце бідне все ж тебе кохає
Та почуття на дні,у ямі вже глибокій
Любив дівчат гуляка несерйозний
Почуттями грався,не цінив
Гарячий зовні та в душі морозний
Дівчину в товариша відбив
Вона нікого ще так міцно не кохала
І не вірила дівчачим балачкам
На двох майбутнє в мирі планувала
А ти ходив до інших Дам
Та якось побачила на власні очі
В нічнім полоні невідому цілував
І зрозуміли сльози все дівочі
В ту ніч навіки ти розчарував
Вона пішла і лиш тоді ти зрозумів
Вона єдина.Таких ніде немає.
Та вітер почуттів вже відшумів.
Вона не з тих хто зраду пробачає.
15.10.16
3
0
411
Він не з тих...
Він не з тих хто зможе розлюбити
Любов забути,кинути й піти
Він здатний вічно променем хранити
Всі почуття на завжди,на віки
Він-такий єдиний на весь світ
Покохав і все,тепер,на все життя
Одній лиш вірний до скінчення літ
З ним можна міцно йти у майбуття
Ти ж як і інші мріяла про нього
Щоб був лиш твій,назавжди поряд
Для тебе щоб відрікся від усього
І дарував тобі одній свій погляд...
Та час летів-ти любиш все нове
До нього все в душі перегоріло
Іншому даруєш серце вже своє
Любити знов для тебе звичне діло
А Він тепер приречений на вічність
На самотині все життя прожити
Однолюб попав на твою підлість
Він не з тих хто зможе розлюбити
06/08/2017
2
0
459
Постать в темряві
Історія містична зі мною якось сталась
В гуртожитній кімнаті мені чомусь не спалось
Ніч так швидко і раптово оселилась за вікном
На годиннику Дванадцять,час мені зустрітись з сном
Світло вимкнув,роздягнувся та мерщій під ковдру ліг
В пустій гуртожитній кімнаті,в ту ніч заснути я не міг
Дурні думки у голові,до сну не хочуть відпускати
Темрява куштує страх,їй до смаку мене лякати
Заліз під ковдру з головою,так безпечніше,вважаю
Мертва тиша,порожнеча,та тут лиш я-і я це знаю
Невідомо звідки взявся сильний вітер у кімнаті
Вікно закрте,двері теж -Що за ігри біснуваті?
Холод взяв в обійми душу,змушує тремтіти тіло
Чужу присутність відчуваю-Що за д'явольськеє діло?
Ніколи страху я не знав.Був темряви фанатом
Тримав її за свого друга,а вона працює катом
Вітер все ще не вщухає,для мене ковдра мов броня
І вмить,за плечі щось хапає.Підриваюсь хутко я
Рука костлява та холодна.Постать в чорнім над і мною
Довгий плащ та в капішоні-нечисть править,править тьмою
Смерть прийшла по мою душу,бувайте друзі,йду від вас
Думав я,але даремно,не настав ще мій той час
Тільки но її побачив,як нечисть зникла на очах
Розтворилась в порожнечі,обернулась в темний прах
Вітер вщух,настала тиша.Все скінчилось,все минуло
Я заспокоївся і згодом,тіло все ж моє заснуло
Чи сон то був?Чи правда чиста?Важко зараз це сказати
Адже більше на одинці,в гуртожитку, не залишався спати
10.11.2017
1
0
404
