Колеса старенького синього БМВ котились по сухому асфальті. В салоні лунала спокійна рок-композиція, яку транслювала українська радіостанція.
   Четверо людей поверталося з села.
  За кермом сидів короткострижений чорнявий молодий чоловік в спортивному костюмі. На вигляд йому було років 26. Обличчя викликало довіру, а в карих очах сяяла доброта.
Поруч з ним сиділа тендітна дівчина. Блакитні оченята, маленький носик, пишні губи та довге хвилясте волосся каштанового кольору.
Позаду розмістились двоє звичайних собі хлопців. Вони були на підпитку і всю дорогу заливались сміхом. Парубки були давніми приятелями Дениса, тому він і погодився підкинути їх до Черкас.
  Літній вечір був напрочуд спокійним, теплим та безвітряним.
Стареньке авто мчало по трасі проїджаючи повз темний ліс.
- Ден, пригальмуй. Моє пиво проситься на волю, - попросив один із хлопців.
- Мужики, я манав, - дав задню водій, - Невже ви не чули про серійного вбивцю, який вже купу людей повбивав в цьому проклятому лісі?
- Я не чув, - сп'янілим голосом промовив співрозмовник.
- Так, так. Було щось таке, - підтвердив слова Дена другий пивоман, - Пам'ятаю статтю на Прочерку "Кровавий пікнік" Там хтось жорстоко вбив трьох молодих дівчат.
- Вірно, - водій на хвильку глянув на товариша через дзеркало заднього виду, а потім знову направив погляд на нічну трасу, - Там, ще після того, сталося декілька вбивств, а поліція так і не спіймала того ман'ячелу.
- Чуваче, нас тут троє, а він один. Ми його пику добряче розфарбуємо, а потім, здамо поліції та станемо народними героями.
Ден мовчав, а в його голові літали різні думки. Молодий чоловік зважував всі "За" та "Проти".
- Ден, братанчику, спинись, бо їй Богу, обісцюся.
- Гаразд, - здався водій, - тільки, давайте, в темпах, а ми залишимось в машині.
- Ясна річ, - погодився один з сп'янілих парубків, - А що вам робити на дворі? Тримати наші краники?
- Валіть вже! - неображаючись вигукнув Ден.
Хлопці зійшли з траси.
На дворі вже встигло потемніти. З темного лісу доносилось гухкання сов.
Кожен знайшов власне соснове дерево і приготувасвся до своїх природних потреб.

Синій БМВ стояв обабіч траси.
Радіо дарувало приємну музичну композицію, яка вдало підходила двом закоханим.
Лариса з ніжним поглядом дивилася на свого коханого.
- Любий, я сподобалась твоїм батькам, тільки чесно?
Короткострижений молодий чоловік легенько усміхнувся.
- Мама сказала, що ти саме та, хто мені потрібна.
- А тато?
- Сказав, що якби не моя мама, він би тебе у мене відбив.
Лариса радісно розсміялась.
- О ні, він для мене занадто старий.
- Я йому це ж саме говорив, а він запевняв, що знає такі підкати, що з ними всяка молодиця і в столітнього дідугана, по самі вуха, втюхається.
Закохані одночасно розсміялися, а потім припинили цю справу, перемкнувшись на іншу, значно приємнішу.  Вони повільно наближались ближче один до одного. Їхні вологі вуста зпліталися в ніжному поцілунку.
- Я кохаю тебе, - тихо прошепотіла Лариса.
- І я тебе, моя квіточка, - відповів Ден ніжно погладжуючи рукою рум'яну дівочу щічку.

Двоє сп'янілих друзів поливали мочею мовчазні сосни. Якби дерева були живими істотами, то неодмінно гепнули б по їхнім надокучливим прутням, аби  відплатити за образу. Але природа не наділила рослини такими здібностями, тож старим соснам залишалось одне, мовчки чекати.
- Ман' як купу людей вбив. О, Боже! - перекривляв Дена один з хлопців, - Попався б він мені на очі, я б йому відразу горлянку розпанахав! Як старому козлові!
Чик! Шурх!
Самовпевнений хлопець вже не міг щось сказати. З його шиї бризгнула кров, а очі наповнились болем і страхом.

Товариш стояв за 10 метрів від постраждалого. Хлопець дивився на свій працюючий краник і нічого не розумів.
- Вась, ти чому замовчав?!
Кучерява голова обернулась до друга. Людські очі побачили як окровавлене тіло падає на сиру землю, а з розпанаханого горла напором хлине червона річка. В молодих очах оселилась смерть.
Поруч з небіжчиком стоїть чоловічий силует. В його правій руці сидить гострий ніж, по лезу якого, зтікають краплини крові.
Невідомий наближався.
Хлопець бачив сині очі, які віддавали ненавистю і злістю.
- Аааа! - від дикого жаху заволав молодик.
Вбивця щоєсили зарядив гостре лезо мисливського ножа йому прямісінько в серце.

- Ти теж чула? - збентежено поцікавився Ден в своєї коханої.
Лариса злякано кивнула головою.
- Ти куди? - запитала вона бачучи як її хлопець вилазить з авто.
- Я ж не залишу хлопців. Виклич поліцію, зачини всі двері і в жодному разі не виходь з тачки. Зрозуміла?
Налякана Лариса лише погоджуючись хитала головою.
Ден кинувся на крик.
Хлопець швидко наближався до темного місця злочину.
Небо різко стало обсипатись близкавками освітлюючи все навколо.
Карі очі з жахом дивились на мертві окровавлені тіла своїх старих приятелів.
Між ними стояла чоловіча постать. Незнайомець розвів руки в сторони, а голову закинув назад, дивлячись обличчям в небо.
- Сила моя! Закликаю тебе, повернись до свого володаря!
Білі шалені блискавки вдарили в його тіло.
- Ааа! - крик вбивці лунав, але біль швидко перетворювався в радість.
Незнайомець втягував в себе небесний струм.
Бам!
Останній ривок.
Знову все потемніло. Темні хмари зникли. Небо знову увімкнуло свої зорі та місяць.
Бісовщина лякала Дена, але відступати не дозволяла совість. Зтиснувши міцно свої кулаки хлопець хутко побіг на вбивцю.
Незнайомець пробурмотів щось собі під ніс і змахнув руками. Просто незвідки утворилась прозора хвиля, яка полетіла на нападника. Потужний удар гепнув в груди. Він зніс Дена з місця. Його ноги відірвались від землі. Хлопець відлетів назад на дорогу міцно вдарившись спиною об дверцята свого старенького БМВ. Смачна зустріч людських кісток та прохолодного металу.
Бам!
Тіло сповзло на асфальт, а на машині утворилась вм'ятина.
- Ааа! - залунав наляканий дівочий крик з салону авто.
Незнайомець вийшов на трасу і повільно наближався до лежачого хлопця. Злісні очі дивились з під чола, а на обличчі віднілась страшенна посмішка психа.
Це був молодий чоловік з рузкуйовдженим довгонестриженим світлим волоссям. Одягнений в звичайний одяг: біла майка, сині джинси, чорні кросівки. Високий та худорлявий, а на лівій руці 11 порізів різної свіжості.
Це був відомий всім Любомир Дзвін, або ж Дем'ян Хмародер. Зараз був час для другого, для злого.
Вбивця заніс руку над лежачим наляканим хлопцем. Він вже хотів пробурчати якесь чергове заклинання, але передумав. Лютий погляд зацікавлено подивлявся на вродливу молоду дівчину, яка заливалась слізьми сидячи в салоні синього БМВ.
- Привіт, моя дорогенька. Відчини дверцята своєї карети, - на обличчі сиділа злісна посмішка.
- Що тобі треба?! - дрижав наляканий голос Лариси.
- А що може бути треба чоловікові від жінки? Лише одне, - з натяком облизнувся Дем'ян.
- Я викликала поліцію! Вони прибудуть з хвилини на хвилину!
- Налякала салом козака! - злісний оскал відображався в дверному склі.
Вбивця схопився за ручку, але та не піддавалась.  Блондин буркнув щось собі під ніс.
Заклинання вступило в дію. Він легко вирвав двері зі сторони водія і закинув їх в сторону. Метал полетів далеко в темряву.
Голова поганця залізла всередину.
Дівчина стала верещати від страху притискаючись ще міцніше до своїх дверцят.
Дем'ян, на мить, замружив очі і зробив великий вдих на повні легені.
Сині очі відкрились вдивляючись в гарне заплакане обличчя.
- Що я бачу? Ти в нас ще не займана. Ох, як ти вчасно з'явилась на моєму шляху, - задоволено посміхався вбивця, а на кінець, видав свою улюблену фразу - Дивовижний день!
- Ану відвали від неї! - роздався чоловічий голос за спиною вбивці.
Ден витягнув нападника з авто і зарядив з кулака по пиці. Той спокійно прийняв удар, а потім схопив однією рукою противника за голову і вдарив його об кабіну автівки.
Ден звалився на підлогу. Його обличчя заливалось кров'ю.
Піууу, піууу, піууу
Роздався звук сирен, засяяло сяйво поліцейських мигалок.
- Це поліція! Кінець тобі, виродку! - кричала Лариса вискочивши з іншої сторони БМВ, - Він тут! Скоріше, хапайте його!
- Ти гадаєш їм підсилу зі мною впоратись?
Злісний погляд дивився на службове авто. Сині очі змінювали колір наливаючись червоними фарбами. Дем'ян знову буркнув щось собі під ніс направляючи праву руку на поліцейське авто. З'явилась якась прозора енергія.  Вона охопила патрульну машину і підняла її в повітря.
Автівку трясло так сильно, ніби стався китайський землетрус.
- Що це, в біса, таке?! - закричав один з полісменів.
- Потрібно випригувати з тачки! - викрикнув його колега.
Задуманому не судилось здійснитись.
Невідана сила прихлопнула авто, немов надокучливу муху. Машина розквасилась, ніби перший термінатор під пресом, ставши схожою на велику жіночу прокладку. Полісмени невстигли відчути біль. Все сталось дуже швидко. Тіло розплющилось. З усіх сторін роздавленої автівки бризгнули темночервоні фонтани крові.
Бух!
Магічна дія зкінчилась і металева бляшанка з важкістю впала на асфальт.
- А скільки слів було...Птьху! - сплюнув на дорогу слину задоволений перемогою Дем'ян.
Дівчина кинулась навтіки.
Вбивця знову став бурчати собі під ніс.
Магічна хвиля наздогнала Ларису. Вона знепритомніла і впала на трасу.
Чаклун збирався іти по дівчину, але хтось наніс удар ззаду по голові. Для вбивці він видався легесеньким ляпасом. Вбивця обернувся і побачив перед собою живого, але окровавленого Дена.
- Я не віддам її! Тільки через мій труп!
- Ідіот!
На перший погляд худа з тонкими пальцями рука з надзвичайною силою здавила шию хлопця. Дем'ян підсунув своє обличчя до безпорадного Дена. Його злісні очі впевнено вдивлялись в добрі налякані очі противника.
- Що я бачу? Любов. Ця проклята зараза стільки згубила чоловіків. Любов кличе на подвиги, змушує робити необдумані вчинки, жертвувати власним життям. Ти гадаєш, що все буде як в казці? Ти здолаєш злого чаклуна, врятуєш принцесу і ви будете жити щасливо і помрете в один день? Хріна лисого тобі у писок! Тільки в казках добро перемагає зло. В реальному житті це не працює. От зараз, я, могутній чаклун, який знає купу смертельних заклинань. Чим мені може нашкодити звичайний простолюдин в слабкій фізичній формі та не маючи жодної зброї під рукою? Мені достатньо однієї секунди, щоб забрати твоє нікчемне життя.  За своє минуле існування я стільки душ загубив, таких от як ти, дурнуватих, котрі прагнули врятувати своє кохання.
  Ден не міг дихати. Він ледве стояв на ногах втрачаючи свою життєву силу.
- Я дарую тобі життя, хлопче. Мені цікаво подивитись на те, як ти збираєшся визволяти свою дівку. Живи і вигадуй спосіб порятунку коханої. Зійдемось в чесному бою, - на обличчі вбивці з'явилась хитра та лиха посмішка на всі 32 зуба.
Кисень не потрапляв в мозок. Ден втратив свідомість.  Рука чаклуна відпустила шию і людське тіло звалилось на землю.
Дем'ян взяв на руки непритомну Ларису і повільно уніс в темряву. В глибини дрімучого лісу.
Ден продовжував безпомічно валятись на Черкаській трасі під покровом ночі.