Ніжні тендітні пальчики обома руками тримали чашку теплого напою.
Любомир зняв з полоненої мотузки, аби та, могла спокійно попити зеленого м'ятного чаю.
Бідолашна дівчина все ще тремтіла від страху, але перестала плакати. Хлопець здавався їй спокійним і добрим.
Любомир сидів поруч, на дерев'яному стільчику без спинки і розповідав свою трагічну історію.
- 2 години я, 2 години він. Одне тіло, але дві душі. Одні мізки, але в кожного своя пам'ять. Він нічого не пам'ятає з того, що роблю я, я ж в свою чергу, з того, що робить він. Отак от і живу з цим проклятим нечистим духом.
- Ти гадав що зможеш його прогнати живучи в лісі? Як? Як ти збирався це зробити не бачучи людей та немаючи засобів комунікації?
- Я мав ноутбук і портативний модем. Я шарю як приховати своє ID, щоб не відстежили. В Google пошуці я знайшов одну дівчину, яка знається на нечистій силі. Вона виганяє демонів і всяка така подібна тому хрінь. Розповів свою проблему. Ми час від часу спілкувалися по Скайпу. Моніка, так її звати, змогла багато нарити інфи стосовно цього проклятого...Але більше вона мені не допоможе. Я раніше завжди ховав ноут від нього, а одного разу не встиг.  Він розбив його.
Молодий блондин говорив з сумом про те, що творило його тіло будучи під контролем чаклуна.
Любомир розповів Ларисі все.
Про магічний обряд, котрий він провів з друзями задля розваги, незадумуючись про наслідки. Про те, як його друзі і кохана дівчина стали першими жертвами чаклуна. Про втечу до лісу та всіх тих вбитих, які зустрілись на його шляху. Про кроваві мітки на руці за допомогою яких, злий дух відмічає кількість зібраних душ..., - Любомир не зпинявся, а повністю виливав свою душу незнайомій дівчині, - Моніка сказала, його звали Дем'ян Хмародер.За своє життя він був чаклуном-чорнокнижником і жив ще за часів козаччини. Багато люду він згубив, допоки не зустрів сильніших за себе. Білі чародії - карпатські мольфари, відправили його мерзенну душу в пекло...А ми, бовдури, повернули назад.
Хлопець був морально подавленим і засмученим. Від спогадів, в яких застигли окровавлені тіла дорогих йому людей, навертались сльози.
- А є спосіб прогнати його назад?
- Був. Моніка говорила, допоки чаклун не збере всі 13 душ і не поверне свою магічну силу, прогнати його можна. Я чекав на чергову зустріч в Скайпі. Вона мала знайти і розповісти що потрібно для того, аби провести обряд. Та це падло, розбило мою надію на порятунок! Бачиш? - Любомир задер вгору свою оголену ліву руку на якій виднілись 11 ножових порізів різної свіжості, - Одинадцять. Я гадав що встигну, але як сама бачиш, не встиг, - хлопець протер долонею свої заплакані сині очі, - Він вбив твоїх знайомих, забрав їхні душі і повернув собі силу.
- Він вбив мого Дена, - на змученім дівочім обличчі знову наливалися сльози.
- Вибач. Мені дуже прикро. Якби я міг, я б давно вже себе вбив, аби не дати йому забирати невинні людські життя. Але я слабак. Це у фільмах самогубці так легко стрибають з даху, лізуть в петлю чи стріляють собі в голову, а в житті все набагато складніше. Спочатку я любив та беріг своє життя, а потім подумав. Ну, прожену я нечистого. Що далі? Яке майбутнє на мене чекає? Довічне ув'язнення? Чи може стати ідіотом лежучи в психлікарні? Люди не повірять мені. Я вже пробував покінчити з цим. Намагався стрибнути в воду будучи прив'язанем до камня - забракло духу. Намагався повіситись на сосні - знову забракло духу. От такий я, слабак і трус.
- Якби я не бачила на власні очі те, що той чаклун творив на дорозі, то вирішила, що ти хворий на всю голову і в тебе роздвоєння особистості. Але зараз, я тобі вірю.
- Як чай? Смачний? - змінив тему Любомир.
- Так, дякую - Лариса зробила останній ковток солодкого напою.
- Чай з м'яти заспокоює.
- Любомире, якщо він зібрав всі душі і повернув собі силу, навіщо йому я?
- Мабуть, задля розваги. Він полюбляє брати силою гарних молодих дівчат.
Очі Лариси збільшились наповняючись страхом.
- Що ж йому завадило зробити це зі мною там, на дорозі? Навіщо він притягнув мене до хати?
- Якби ти була незайманою, то потрібна була б для ритуалу. Моніка щось таке розповідала. Він зможе зібрати певні компоненти і провести обряд. Після нього він назавжди заволодіє моїм тілом. Візьме повноцінний контроль, а моя душа назавжди відправиться на той світ. Але ж ти доросла дівчина і маєш...мала хлопця, - Любомирові столо незручно і він кахикнув, - То нічого такого не станеться.
- Я не займана, - чесно зізналась бідолашна.
- Що? Як? Скільки ти зустрічалась зі своїм коханим?
- Два місяці.
- Знаєш, це добре що в нашому світі ще залишились нормальні дівчата. Дуже добре, але не тут і не зараз, - занепокоїно сказав Любомир.