Чому сумний сьогодні Санта???
Олександр Гусейнов
Чому сумний сьогодні Санта? Сидить із пляшкой на одинці Йому до сраки бій куранта Йому не милі всі гостинці Він прагне спокою і тиші Вмикнути джаз, налити рому А за вікном біліють миші То сніг кружляє біля дому Він чарку випив, закусив Зайшло чудово, діду тепло - Чи я хотів? Чи я просив? Прийти сюди, в холодне пекло! Ви всі щасливі, у вас свято Сімейне свято "Новий рік" А в мене справ всю ніч багато І так завжди, і так весь вік Вашим дітям подарунки Я приношу в кожний дім Ану, загляньте за лаштунки Усе чужим, та хрін - своїм! І бідний Клаус з горя п'є А потім оленів у сани Весь перегар вбив монпась'є - Охо-хо! Вперед! Погнали! І біль з душі прогонить вітер І сніг остудить всю тривогу І на листах, на купі літер Знайде дідусь до всих дорогу!
2020-12-29 19:47:53
9
0
Інші вірші поета
Ефект Хамелеона Відьма зуб точила на Івана Ти обожнюєш MARVEL(Супергерой) Нове кохання
Інші поети
ozean
@ozean
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12217
وردةٌ قبِيحة
تُومِي.
و مَا الّذي يجعلُ مصطلحُ الوردة قبِيحة؟ -مَا الّذي تنتظرهُ من وردةٍ واجهت ريَاح عاتية ؛ وتُربة قَاحلة و بتلَاتٍ منهَا قَد ترَاخت أرضًا ، مَا الّذي ستصبحهُ برأيك؟
55
10
3346