Нове кохання
Нове кохання охопило хлопчину Не звонить своїй, знаходить причину Чим менше чує, тим швидш забуває Серце одне, але двох вже кохає І знає що так поступати не можна Та стоїть на своєму душа безбожна Між двох вогнів не зна що робити Але вибір один потрібно зробити Перша звонить до нього і каже "сумує" Ніжні слова він з вуст видає А потім турботу вже іншій дарує І від цього душа повільно гніє Немов загнаний пес і нема порятунку Вихід закритий і всюди стіна Важко прожити без її поцілунку Від цих почуттів на серці війна Так поступати зовсім негарно Потрібно зробити нарешті свій вибір Гра почуттів виглядає бездарно Відносить любов в пустий грішний вимір Обидві красиві, обидві хороші По своєму кращі, не схожі на інших З своєю відносини в нього там довші А ця серце гріє за рідну не гірше І як тут обрати? Він просто не знає Питає пораду в своєї душі Вона все мовчить, вона лиш чекає А в ній проростають зради кущі
2020-02-28 20:46:00
20
7
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (7)
Вікторія Прохоренко
@Олександр Гусейнов ой дякую так мило, просто вся зашарілася)
Відповісти
2020-03-31 20:26:30
1
Олександр Гусейнов
Відповісти
2020-03-31 20:29:52
Подобається
Вікторія Прохоренко
Відповісти
2020-03-31 20:30:27
Подобається
Схожі вірші
Всі
Разве сложно сказать...
Много думать слов не хватит Лишь о ком то , кто не рядом Быть со всеми лишь открыткой , Согревая теплым взглядом Каждый день встречая солнце Словно первый луч спасенья Думаешь о всех моментах , Что всплывают вместе светом ... Или множество вопросов На каких нет не единого ответа , К тем , кто был однажды нужен, Став одним твоим мгновеньем Почему ж сейчас нам сложно .. Сказать искренне о чувствах , Как страдать мы все умеем ,, А признать ,что правда любим ? Может быть просто забыли .... Или стали явью сцен сомнений ? Разве сложно хоть глазами Сказать больше ,чем таить в себе ли... Надо больше лишь бояться , Не успеть сказать о главном ... На взаимность зря стараться Ждать когда уйдет шанс бремям ...
53
16
3289
"Ми усе подолаємо разом..."
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
1744