Жив минулим...
Олександр Гусейнов
Я жив минулим, тими днями Тими спогадами жив І щоб пройти поміж світами Машину часу, взяв, створив Скільки всього слід сказати Когось спасти та щось змінити Невдалі дні з життя прибрати І долю в край переродити Лихих людей з життя прибрав До мудрих став я прислухатись Найкраще все з горой черпав Вершини прагнув я дістатись Зробив все вірно, так як слід Мною можуть всі пишатись Майбутнє буде вже без бід Час мені назад вертатись... Нарешті я прибув додому Купа грошей, гарний дім Але радіти слід самому Я тут чужий, чужий їм всім Так прагнув я до ідеалу Відшивав кого хотів Марно ліз до п'ядесталу Марно в трон жадоби сів Немає друзів і кохання Я зтер з життя їх назавжди І лиш в думках кручу до-рання Спогади, як бризг води Навіщо я змінив минуле? Навіщо я створив її? Даремно я трусив забуле Тепер все інше, всі чужі! Не будьте ви такі як я! Вперед дивіться, лиш вперед! Таким як є любіть життя! І хоч не завжди то, як мед Але не слід минулим жити І жалкувати про усе Те, що є умій цінити А час вперед нехай несе
2020-07-12 07:46:11
14
0
Інші вірші поета
Нове кохання НАШ РІДНИЙ ДІМ Щоночі музика лунає... Я дивлюсь, вона ридає
Інші поети
Elae Marks
@Elae_Marks
Ari
@arneberg
Схожі вірші
Всі
Моє диво
Фαйղα Եօթթí #AР #FN
А на дворі лив дощ мов із відра, Гуляючи по вулиці рідненькій. Побачила в болоті кошеня, На мене так дивилося сумненько. Чомусь у серці так затріпотіло, Подумала забрати в дім собі, Дістала з бруду, воно муркотіло, Співаючи дорогою пісні. Ось так у мене і з'явилось диво, Мій друг пухнастий, любе кошеня. Історія насправді ця правдива, А на дворі лив дощ, мов із відра... *** У співавторстві з прекрасною Вікторією Тодавчич https://www.surgebook.com/_victoria_todavchich_ За допомогою проекту https://www.surgebook.com/weird_owl/book/proekt-pishem-sovmestno
46
5
2162
Темнота теней ночи ...
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Пусто стало без границы Ночь взошла забрав луч дня Темны улицы, как тишины темницы , Освещает только свет одного фонаря ... Покров одеяла ночи вкрыто небо В далеке не страшны мне тени ветвей И не будоражит больше холод ветра , Что касается руками глубины очей ... Бурю льда он не приносит Темнота стала привычна мне Звук сверчков не веет грустью Больше ничего бояться нет... Свет от звёзд полны свеченьем Они стали снов мечты путей Для того , кто вдруг заблудит И поддастся темноте своей ...
44
13
2424