Вірші
Для нескорених
Затоплене місто, затоплені люди.
Блищать над водою вершечки дахів.
І нащо то було? І що тепер буде?
Скрізь сльози, скрізь крики і лемент птахів.
І знову страждання. Але сила духу
Не дасть безнадії зламати людей.
Ніщо не зупинить одвічного руху
Палких сподівань і сміливих ідей.
Топіть - ми не втонем, паліть - не згорає
Наш дух, наша міць, наша віра в серцях.
Ніщо нас не скорить, ніщо не зламає.
Ми волю несем із вогнем у очах.
2
0
236
Світ
Розмитим кольором веселкових стрічок
Я намалюю на папері світ.
Нема там суму і нема сварок,
І робиться там все завжди як слід.
Там не лежить на серці жмут провин,
Які сплелися в вузол у морський.
Там ти не сам, навіть коли один.
Там серце б'є свій ритм запальний.
А як звучать мелодії душі,
Яких співають ангельських пісень!
Не рви цей світ, мені його лиши
Туди прийду я, як настане день.
3
0
178
Волошкове небо
Волошкове небо
Ромашкові хмари.
І сонця вогонь
Нас обпалює жаром.
Вже стерті кордони,
Всі брами відкриті.
Жени заборони,
Лови свої миті.
Ти мрій, якщо хочеш,
Твори, якщо вмієш.
Ціни те, що маєш
І те, у що віриш.
І попри всі чвари
Є завжди у тебе
Ромашкові хмари
Й волошкове небо
5
1
320
Співає тихо...
Співає тихо змучена й сумна,
Самотня дівчина в пустій кімнаті
Чому сидить вона у ній одна?
Чому нема кому і розказати,
Як серце б'ється мов в останній раз,
Душа кричить і рветься геть од світу,
Розтерзана потоком гострих фраз?
Як далі жить? Куди цей біль подіти?
Замовкла пісня, сльози полились
Засмучене лице вмивають рясно
Їй стане легше, ні, не тут, колись...
Колись цей світ їй стане знов прекрасний.
4
2
204
Дитинство
Вже відцвів під вікном бузок,
Заростає від стежки слід.
І не чути смішних казок,
Що розказував колись дід.
Вже не рветься вишневий цвіт
На пахуче п'янкий букет
Не мурчить чорно-білий кіт,
Й вірний пес вже мене не жде
І не лине уже з вікна
Запах яблучних пиріжків.
Не п'янить, як колись, весна,
Не лунає веселий спів...
І куди ти, дитинство, мчиш?
У який такий дивний край?
Повернися хоча б на мить
На хвилиночку завітай
3
1
185
