Волошкове небо
Альона Бугар
Волошкове небо Ромашкові хмари. І сонця вогонь Нас обпалює жаром. Вже стерті кордони, Всі брами відкриті. Жени заборони, Лови свої миті. Ти мрій, якщо хочеш, Твори, якщо вмієш. Ціни те, що маєш І те, у що віриш. І попри всі чвари Є завжди у тебе Ромашкові хмари Й волошкове небо
2023-06-04 10:24:30
5
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Н Ф
Красиво 🙃
Відповісти
2023-06-04 17:38:00
Подобається
Інші вірші поета
Для нескорених Світ Співає тихо... Дитинство
Інші поети
Upavshii_Zakat
@Upavshii_Zakat
Virtoria
@Victoria_Sandulenko
Схожі вірші
Всі
Нарисую солнышко :)
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Нарисую тебе яркое солнышко Оно будет светить когда грустно Освещая тёмные комнаты , Одиночества твоего уголка звука... Даже если окажется за окном дождик, Ты не будешь один словно сломлен, Оно будет светить лишь напротив Теплотою уюта мнимой заботы Может это какая то мелачь Или просто светлый рисунок , Но он все ж нарисованный мною Для тебя от приятного чувства ... И лучами жёлтых карандаша линий , Коснусь твоего уголка глазок , Чтобы перестал хмурится криво От нахлынувших эмоцией красок Как подарок пусть станет взаимным , Без излишних слов предисловий Моих крепких объятий визита Нежноты оттенков жёлтого тонна ...
42
1
1600
Мої слова
Ай
Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.
85
0
4134