А ти, ще досі з автоматом
Людмила Потапенко
Уже земля покрилась жовтим покривалом Птахи повідлітали, хто-куди І все таке жовто-блакитне стало, Та листя замело твої сліди. А ти, ще й досі з автоматом Ще досі, не встигаєш бачить сни, Сумуєш за домівкою, за мамою, за татом. З надією і вірою, рахуєш час і дні.. В очах твоїх вогонь палає, Не згасне він, не догорить. Ніщо нашу вкрїну не здолає, Нікому українську волю не згубить!
2018-07-04 11:34:40
2
0
Інші вірші поета
А я тебе колись забуду Якби мені крила Перегоріла Не бреши
Інші поети
Ana T77
@ana_tanjina
Схожі вірші
Всі
"Ми усе подолаємо разом..."
Nadine Tikhonovitch
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
2237
Я і ніч
Анастасія
Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.
105
8
13099