А ти, ще досі з автоматом
Людмила Потапенко
Уже земля покрилась жовтим покривалом Птахи повідлітали, хто-куди І все таке жовто-блакитне стало, Та листя замело твої сліди. А ти, ще й досі з автоматом Ще досі, не встигаєш бачить сни, Сумуєш за домівкою, за мамою, за татом. З надією і вірою, рахуєш час і дні.. В очах твоїх вогонь палає, Не згасне він, не догорить. Ніщо нашу вкрїну не здолає, Нікому українську волю не згубить!
2018-07-04 11:34:40
2
0
Інші вірші поета
Лиш не забудь Ти зламав мене Ти - біль моя Що є любов?
Інші поети
Схожі вірші
Всі
وردةٌ قبِيحة
تُومِي.
و مَا الّذي يجعلُ مصطلحُ الوردة قبِيحة؟ -مَا الّذي تنتظرهُ من وردةٍ واجهت ريَاح عاتية ؛ وتُربة قَاحلة و بتلَاتٍ منهَا قَد ترَاخت أرضًا ، مَا الّذي ستصبحهُ برأيك؟
55
10
3396
Хай буде так
Юлія Богута
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
5655