Людмила Потапенко
@Altum
Тот, кто любит, лишь летает
Вірші
Колишній подрузі
В мене ніби багато друзів, Та все ж, я лишаюсь одна, Бо найчастіше, за гарними масками, Ховається страшна пустота. Я відчула гіркий смак зради, Хоча, були і радісні миті. Я рідко чула хороші поради, Мої спогади сумом повиті Ми хоч і тлієм, але все ж живемо, Хоча вогонь надії, вже давно погас. Всі перешкоди на своїм шляху ми перейдемо, Та, спільної дороги, вже нема для нас. 2013
3
0
644
Лиш не забудь
Я буду плакати, дощем із неба, Сміятимусь, я сонцем з висоти. Легеньким вітерцем, я доторкнусь до тебе, Коли в розлуці сумувати будеш ти. І місяцем, освітлювать твій путь, я буду, коли станеш у дорозі. Я буду твоїм ВСІМ, лиш не забудь... Бо, я тебе забуть, вже не в змозі...❤️
4
2
496
Що є любов?
Що є любов? Надія? Віра? Спогад? Чи є вона, чи то є тільки здогад? З тобою поруч, чи десь далеко? Звір у лісі, чи в небі лелека? ВОНА розтопить лід... ВОНА запалить серце, Залишить в ньому слід, Й відкриті навстіж дверці...
2
0
495
Якби мені крила
Якби мені крила, Я би птахом летіла. Ночами б не спала, літала б. Літала. Якби мені крила, Я б до тебе летіла. Махнула рукою, І ось я твоя. Сказала б усе, Що давно так хотіла, Та вір, були б зайві слова. І хоч би й мовчала, все б очі сказали, Як сильно, як сильно цього я чекала.
3
1
485
А ти, ще досі з автоматом
Уже земля покрилась жовтим покривалом Птахи повідлітали, хто-куди І все таке жовто-блакитне стало, Та листя замело твої сліди. А ти, ще й досі з автоматом Ще досі, не встигаєш бачить сни, Сумуєш за домівкою, за мамою, за татом. З надією і вірою, рахуєш час і дні.. В очах твоїх вогонь палає, Не згасне він, не догорить. Ніщо нашу вкрїну не здолає, Нікому українську волю не згубить!
2
0
540
А я тебе колись забуду
А я тебе, колись забуду, Вийду заміж. Народжу дітей. Та, ніколи жаліти, не буду, Про той, наш, самий перший день. Я обіцяю, що горя не знатиму. Що, ВІН любити буде мене. Проте, я не знаю, чи так я кохатиму, Як зараз, кохаю тебе. Я сказала, що я забуду? Ні! Буду бачити, тебе я у снах, І в той час, як мені будеш снитись, Висохатимуть сльози, на мОїх очах. А я, в твою честь, назву сина, В нього очі будуть твої! Я обіцяю, що буду щаслива, Пообіцяй, теж саме й мені!
3
0
499
Пробач мені, мамо!
Пробач мені, мамо, що серце щемить. Що часто тебе я тривожу, Пробач мені, мамо, що радості миті Так рідко тобі я приношу. Я часто, буває, тебе ображаю Прости, я це все не навмисно. Ти ж знаєш, лиш щастя тобі я бажаю, Здоров'я і радості звісно. Пробач, що сумуєш, що інколи плачеш. Що скроні твої, посивіли так рано. Для мене в житті, ти, багато так значиш! Ти найдорожча, я люблю тебе, мамо!
2
0
515
Перегоріла
А білий сніг в долоні пада. І вітер навіває легкий спогад. Про тебе...Та мені не треба. Тебе в думках і навіть поряд Перегоріла. Більше не потрібен. Не відчуваю, ані болю, ні любові. Зняла кайдани, що мене тримали. Тепер вже, я не в клітці, а на волі. І навіть, як позвеш, не обернусь. Не хочу, знов дивитись тобі очі. Того ,що знову закохаюсь, не боюсь. Бо, моє серце більш тебе не схоче...
0
0
476
Не бреши
Я прошу, не бреши Не обманюй даремно. Тільки правду кажи І жаліти не треба. Я прошу, не обманюй, Не тривож мою душу Слово дай, не брехати, І його не порушуй. Ти-стрілець, я- мішень. Один постріл- упала. І скінчилося все, Все чого так чекала. Ти ламаєш мене, Наче вітер дерева. Ти вже знаєш, твоя... А тобі я, чи треба?,
2
1
600
Ти - біль моя
Ти- біль моя, моя печаль. Ти- моя радість, моя пристрасть. Ти- мої сльози на очах. Ти- моя ласка, моя ніжність. Ти в моїм серці, у думках. І близько ти, і так далеко. У вчинках ти моїх, в словах. З тобою тяжко і так легко. З тобою, я така як є. І іншого мені не треба! Ти - сенс мій, ти- життя моє. Себе не уявляю я без тебе.
0
0
507
В клітці
Ти завдав мені болю Ти скривдив мене Відпустив би на волю, Чому держиш мене?! Я ж не лялька, не барбі, Я не птаха, а в клітці, Я, як човен,що плив, А зараз тоне у річці... Я тебе покохала, і душу відкрила Та тільки горя зазнала, і розлюбить не зуміла.. Ти мені, наче птасі, зламав білі крила, А я ж за тобою, летіти хотіла. Ти зламав мені крила, щоб втекти не зуміла, Мій корабель підіймає білі вітрила.. (2014)
1
0
468
Ти зламав мене
Ти зламав мене, як соломинку. Ти розбив, наче ніжний кришталь. А мені б хоч пожити хвилинку, Забувши про біль і печаль. Ти ламав мене. Бив прямо в серце. І так, в очі красиво брехав. Я надіялась, скоро минеться, Але ти мене міцно тримав. Я ,як странник стою на розпутті. І уламки надії в очах. Мої ноги в кайдани закуті. І запечена кров на губах. Відпусти мою душу на світло, Дай померти і птахом взлетіть. Крилами вітер відчувши, Відлетіти в далеку блакить. Чого тобі не вистачало? Навіщо кайдани надів? Я тебе усім серцем кохала, А ти мене в клітці закрив... Дай, в останнє на небо погляну. Я прошу, відпусти. Помираю. Я тебе, вже прости, не кохаю. Все минає... і я відлітаю.
3
1
478