А я тебе колись забуду
А я тебе, колись забуду, Вийду заміж. Народжу дітей. Та, ніколи жаліти, не буду, Про той, наш, самий перший день. Я обіцяю, що горя не знатиму. Що, ВІН любити буде мене. Проте, я не знаю, чи так я кохатиму, Як зараз, кохаю тебе. Я сказала, що я забуду? Ні! Буду бачити, тебе я у снах, І в той час, як мені будеш снитись, Висохатимуть сльози, на мОїх очах. А я, в твою честь, назву сина, В нього очі будуть твої! Я обіцяю, що буду щаслива, Пообіцяй, теж саме й мені!
2018-07-04 11:32:24
3
0
Схожі вірші
Всі
"Hannah"
Why would you bully? Was that okay? Nobody helped me, Get out of the way. And i didn't cry. And i didn't lie. I just looked at you. With a fake smile. You could love me. You really could. But you didn't. You left me alone. And then i cried. And then i lied. I left my world, Without any love. Someone will need you. Someone will shout. Listen to the scream. Help the people live. ♡ Inspired by "13 reasons why" Netflix series.
68
6
16126
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11546