Пробач мені, мамо!
Людмила Потапенко
Пробач мені, мамо, що серце щемить. Що часто тебе я тривожу, Пробач мені, мамо, що радості миті Так рідко тобі я приношу. Я часто, буває, тебе ображаю Прости, я це все не навмисно. Ти ж знаєш, лиш щастя тобі я бажаю, Здоров'я і радості звісно. Пробач, що сумуєш, що інколи плачеш. Що скроні твої, посивіли так рано. Для мене в житті, ти, багато так значиш! Ти найдорожча, я люблю тебе, мамо!
2018-07-04 11:20:31
2
0
Інші вірші поета
Що є любов? Лиш не забудь А я тебе колись забуду Не бреши
Інші поети
Тимка
@pro_risovanie_s_timkoy
Lalisa_Livingston
@Lalisa_Livingston
Схожі вірші
Всі
Question 1?/Вопрос 1?
shadowlinxxx morgan
The girl that questions everything,is a girl that needs many answers.She wanders the earth trying to find the person that can answer her many queries.Everthing she writes has a hidden question that makes her heart ache and her head hurt.She spends days writing sad story's that she forgets her sad life.Shes in a painful story that never ends,she's in a story that writes itself.The pages in the book were filled ever so easy,because her heart wrote it for her.She spent her life being afraid,that's what made it so boring.Finding her passion was easy,but fulfilling it was the hardest part of all.Her writing may be boring and sad,but it's what keeps her sane. "She had all the questions in the word,and he had all the answers." Lillian xx
46
8
3606
Хай буде так
Юлія Богута
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
4600