Пробач мені, мамо!
Людмила Потапенко
Пробач мені, мамо, що серце щемить. Що часто тебе я тривожу, Пробач мені, мамо, що радості миті Так рідко тобі я приношу. Я часто, буває, тебе ображаю Прости, я це все не навмисно. Ти ж знаєш, лиш щастя тобі я бажаю, Здоров'я і радості звісно. Пробач, що сумуєш, що інколи плачеш. Що скроні твої, посивіли так рано. Для мене в житті, ти, багато так значиш! Ти найдорожча, я люблю тебе, мамо!
2018-07-04 11:20:31
2
0
Інші вірші поета
В клітці Перегоріла Ти - біль моя Ти зламав мене
Інші поети
Adaira
@adaira
mrs_nali
@mrs_nali
Anna Sparrows
@birdwithword
Схожі вірші
Всі
"Письмо ушедших дней"
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.
43
17
3085
Хай буде так
Юлія Богута
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
5867