Лиш не забудь
Людмила Потапенко
Я буду плакати, дощем із неба, Сміятимусь, я сонцем з висоти. Легеньким вітерцем, я доторкнусь до тебе, Коли в розлуці сумувати будеш ти. І місяцем, освітлювать твій путь, я буду, коли станеш у дорозі. Я буду твоїм ВСІМ, лиш не забудь... Бо, я тебе забуть, вже не в змозі...❤️
2018-07-05 19:27:25
4
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Людмила Потапенко
🌹
Відповісти
2018-07-07 01:37:17
Подобається
Людмила Потапенко
спасибо))
Відповісти
2018-09-09 18:59:56
Подобається
Інші вірші поета
В клітці Колишній подрузі Перегоріла Ти - біль моя
Інші поети
breeze_
@breeze_
Схожі вірші
Всі
Приходи (RU-UA)
Ай
Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.
42
3
1034
I Saw a Dream
Ілва Стрілецька
I saw a dream, and there were you, And there was coldness in your eyes. I wonder what a kind of true Made you become as cold as ice. And later I looked back to get a sense This empty glance was hellish call of past. It used to be a high and strong defense Against the world, the pain and me at last. You looked at me, and peering in your soul, I felt so lonely, as something vital died. And that is what I fear most of all - That nothing gentle will remain inside. Inside of you. Inside of me as well. And nothing will be said to farewell.
102
15
15578