Лиш не забудь

Людмила Потапенко

Я буду плакати, дощем із неба, Сміятимусь, я сонцем з висоти. Легеньким вітерцем, я доторкнусь до тебе, Коли в розлуці сумувати будеш ти. І місяцем, освітлювать твій путь, я буду, коли станеш у дорозі. Я буду твоїм ВСІМ, лиш не забудь... Бо, я тебе забуть, вже не в змозі...❤️

2018-07-05 19:27:25

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (2)

Людмила Потапенко

🌹

Відповісти

2018-07-07 01:37:17

Подобається

Людмила Потапенко

спасибо))

Відповісти

2018-09-09 18:59:56

Подобається

Інші вірші поета

Ти - біль моя Перегоріла Якби мені крила А ти, ще досі з автоматом

Інші поети

Wanter

@chees

Julia K

@yy_mistress

Fiction bangtan

@taenora

Схожі вірші

Всі

I Saw a Dream

Ілва Стрілецька

I saw a dream, and there were you, And there was coldness in your eyes. I wonder what a kind of true Made you become as cold as ice. And later I looked back to get a sense This empty glance was hellish call of past. It used to be a high and strong defense Against the world, the pain and me at last. You looked at me, and peering in your soul, I felt so lonely, as something vital died. And that is what I fear most of all - That nothing gentle will remain inside. Inside of you. Inside of me as well. And nothing will be said to farewell.

103

15632

Я тебе по-справжньому кохала...

Вікторія Тодавчич

Я тебе по-справжньому кохала... Так, неначе зовсім не жила. І тобі лиш серце відкривала, Я тебе кохала, як могла. Я тобі всю душу і все серце, Все віддам, ти тільки попроси. Я тебе кохатиму до смерті, Я з тобою навіки і завжди. Я тобі відкрию таємниці, Все, що маю — все віддам тобі. І поля, і чистії криниці, І прекрасний спів тих солов'їв. Я тебе по-справжньому кохала, Весь свій час, я віддала тобі. Я була наївною . Не знала, Що не брешуть тільки солов'ї.

1270