В клітці

Людмила Потапенко

Ти завдав мені болю Ти скривдив мене Відпустив би на волю, Чому держиш мене?! Я ж не лялька, не барбі, Я не птаха, а в клітці, Я, як човен,що плив, А зараз тоне у річці... Я тебе покохала, і душу відкрила Та тільки горя зазнала, і розлюбить не зуміла.. Ти мені, наче птасі, зламав білі крила, А я ж за тобою, летіти хотіла. Ти зламав мені крила, щоб втекти не зуміла, Мій корабель підіймає білі вітрила.. (2014)

2018-07-04 11:23:09

Інші вірші поета

Лиш не забудь Перегоріла Ти зламав мене Пробач мені, мамо!

Інші поети

Сандрін Iрріель

@sandrine_ukrainian

Владислав Мірошніченко

@Vladislav_Miroshnichenko

John Sarah

@Watiri

Схожі вірші

Всі

ᴅɪᴀɴᴀ ᴍᴀʏ

А море сліз вже висохло давно. Давно забуті фото й переписки. Я живу неначе у кіно, І це кіно трагедія, не більше.

8717

Хай буде так

Юлія Богута

«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.

4661