В клітці

Людмила Потапенко

Ти завдав мені болю Ти скривдив мене Відпустив би на волю, Чому держиш мене?! Я ж не лялька, не барбі, Я не птаха, а в клітці, Я, як човен,що плив, А зараз тоне у річці... Я тебе покохала, і душу відкрила Та тільки горя зазнала, і розлюбить не зуміла.. Ти мені, наче птасі, зламав білі крила, А я ж за тобою, летіти хотіла. Ти зламав мені крила, щоб втекти не зуміла, Мій корабель підіймає білі вітрила.. (2014)

2018-07-04 11:23:09

Інші вірші поета

Якби мені крила Перегоріла Ти - біль моя А я тебе колись забуду

Інші поети

Zinzee Noel

@undiscoveredflower

H O P E

@hopeless382

N M

@_winter

Схожі вірші

Всі

"Ми усе подолаємо разом..."

Nadine Tikhonovitch

«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»

1957

Приходи (RU-UA)

Ай

Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.

1508