Він спостерігав за сусідами через вікно, гойдаючи в руках маленьку донечку. Відчував себе втомленим настільки, що при можливості проспав би цілий день. Але де ту можливість узяти коли на руках маленька дитина. А на додачу ще й дитя не просто вередує, а голосить, що вуха закладає. І дружина не відповідає на дзвінки. І втекти кудись з дому хочеться, але ж доньку немає з ким залишити. Його матір поїхала на тиждень гостювати до якоїсь своєї подруги. А він зостався тут сам. І купа клопотів разом із ним.
Спочатку, подумав, здалося. Думав, це перевтома дається в знаки. Але видіння не зникало. Гостя його сусідки здавалась такою схожою. Так сильно нагадувала його першу дружину-втікачку. Але Олег не тримав зла на Мар'яну. Згодом, після того, як вона його покинула, а він сам покинув пити, то зрозумів її вчинок. Зрозумів, що сам довів дружину до такого. І шкодував про заподіяний їй біль.
А новоявлена невістка старої Пилипівни раптом повернула голову до його подвір'я.
Йому таки не здалося. Це вона. Шок. Радість і розчарування. Неймовірне бажання побачити її ближче, поговорити, вибачитись і обізвати останніми словами за те, що втекла до заможного сусіда - змішались в одне ціле. Але здійснити це не вдалося ні зараз, ні за годину. Донька нагадала Олегу про себе черговою істерикою та на додачу потішила високою температурою.
А його Свєтка все так і не  поспішала з'являтись додому. Як і раніше не відповідала на дзвінки.
Олег зі Світланою одружились за тиждень після його офіційного розлучення з Мар'яною. Саме вона і була тією коханкою у котрої він і пропадав весь час між запоями. А коли Мар'яна втекла у невідомому напрямку, втішала його та непомітно пробралась під шкіру та в дім. Чим більше часу минало, тим наполегливіше вона просила його розлучитись із дружиною. А згодом і зовсім заявила, що вагітна. А там і повістка до суду прийшла.
І ось вже майже рік Олег одружений вдруге чоловік та батько семимісячної Зої.
***
Поки жіноча частина сім'ї Михайлюків поралась на кухні, Матвій рубав дрова за хатою. На вечір вони планували натопити баньку та попаритись удвох із дружиною. 
Мар'яна заледве переконала свекруху, що не сильно втомилась і охоче допоможе на кухні. Жінки працювали дружно, посміюючись зі спогадів Пилипівни. Та з радістю пригадувала дитинство сина та всі його веселі й не надто витівки.
- А ще, пам'ятаю, повертаюсь якось додому з роботи, а він весь у синьці мене зустрічає. Чоловіка тоді хтось з сусідів відволік, то наш Матюша поліз до сараю. Ми тоді хату мали білити й кути синеньким підвести. От він і викликався допомогти. Як зараз пам'ятаю - біленька хатина в намисті з синіх долоньок. І балія з новими фіранками теж синя. Матюша тоді вирішив собі море влаштувати. А на морі водичка синя. Скільки ж ми його відмивали з батьком...
Мар'я не змогла стримати сміху, надто чітко уявляла свого коханого завжди серйозного чоловіка за шкодою.
У двері постукали.
-  То Петрівна, певне молочко принесла. Я попросила її свіженького до вашого приїзду принести. - Пояснила свекруха, обтрушуючи руки від борошна.
- Ви сидіть, мамо, я заберу. — заперечила невістка та пішла до дверей.
Усміхнена, у припорошеному борошном фартусі вона постала перед ним. А він розгубився від зустрічі з нею.
— Олег... — розгублено вимовила вона. Також відчула незручно себе перед ним.
— Привіт, Мар'яно. А ти погарнішала. — раптом видав він ще більше збиваючи її з пантелику.
Неголений, баньки під очима - про себе відмітила вона. Але без того, колись звичного, запаху перегару.
— Дякую...
— Чого прийшов? — без зайвих церемоній запитав Матвій, вийшовши з-за кута хати.
Поява колишнього його коханої його не здивувала, але занепокоїла. Ні, дружині він довіряв, як самому собі. Але не хотів, щоб сусід засмутив його сонечко.
— До тебе прийшов. До лікарні треба, а моя поламалась.
Матвій би з радістю прогнав його, послав під три чорти, але він прийшов не до Мар'янки, а за допомогою. Ситуація виявилась серйозною, якщо мова зайшла про лікарню.
— Як треба, то відвезу. Трапилось що?
— Температура у малої не спадає, а фельдшерка руками розводить. Швидка небезпеки не бачить, їхати не хочуть. Відмову знайшли - зуби, кажуть, лізуть. А я божеволію вже...
— То чого стоїш? Біжи збирай дитину. — подала голос Мар'яна, поки чоловіки мовчали міряючись поглядами.
Мабуть, цього Олег і чекав, бо одразу помчав додому по дитину і документи, попутно надзвонюючи до дружини.
Бумеранг таки повернувся до нього, як відплата за давні гріхи. 
Його Свєтка вже не вперше так зникала. Пропадала регулярно, прикриваючись зустрічами з колегами-дівчатами. Але всі здогадувались, що причиною був молодий коханець. Не нагулялась - виправдовував вдвічі молодшу дружину Олег. І не казав їй нічого - беріг сім'ю заради дочки.
— Не знала, що в нього є дитина. — то був єдиний коментар на який спромоглася Мар'я, після того, як колишній пішов з подвір'я свекрухи.
— Ми не хотіли тебе засмучувати спочатку, а потім не до того якось було. - виправдовувався Матвій.
— Дякую тобі. — тихо прошепотіла вона, обіймаючи чоловіка.
— Люблю тебе, манюня. — чмокнув він дружину та пішов готувати авто до незапланованої поїздки.