Моя рука в твоїй
Моя рука в твоїй так міцно Приклеялася назавжди І якщо раптом ти розтиснеш То знай - відірвеш лиш таки. Мої вуста біля твоїх Чи навіть в них розтанули І знай - якщо відвернеш їх Мої застигнуть в цій імлі Мої зіниці бачать твої І розширяються щоразу Та знай ти як закриєш очі То всліпну я відразу Ти знай усе і пам'ятай Хоча для тебе може то пусті слова Але без тебе я уже не я Я втратила усе, що віднайшла Я не така вже як була Й до рук нічого не брала Бо ти тоді як враз пропав Мене колишню в собі заховав Й лишилася тут лиш частина Жива ще плоть, лиш половина Чи загоїться? Впевнена, що так Але для цього треба час...
2019-12-17 20:30:30
5
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Sana_Ok
Дуже тендітно і щиро❤
Відповісти
2019-12-17 20:39:27
1
Amareto
Дякую 😘 Саме так хотіла ♥️
Відповісти
2019-12-18 06:11:01
Подобається
Схожі вірші
Всі
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
82
2
3323
Хай буде так
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
37
4
4333