Я обещаю
Amareto
Я обещаю в тебе не тонуть И научиться жить вопреки, Ты ведь не последний мой огонек И после тебя будут дожди. Ты научил не здаваться И уходить по скорей, Когда понимал что напрасно, Со мной провёл этот день. Ты научил быть мудрой Не объяснять действий своих, Ведь тот, кому ты действительно нужен Не отчытает за включонный свет. Ты уже мне чужой, ты чей-то ещё А я дальше иду только вперед. Я забуду всё то, что когда-то было и мимо пройду, на тебя не взглянув.
2019-12-23 10:36:16
6
0
Інші вірші поета
Я не шукатиму більше човна Відпускаючи все... І все... Я загубилась серед...
Інші поети
Corbie
@ezzylryb
Lolee
@Lolee
Схожі вірші
Всі
وردةٌ قبِيحة
تُومِي.
و مَا الّذي يجعلُ مصطلحُ الوردة قبِيحة؟ -مَا الّذي تنتظرهُ من وردةٍ واجهت ريَاح عاتية ؛ وتُربة قَاحلة و بتلَاتٍ منهَا قَد ترَاخت أرضًا ، مَا الّذي ستصبحهُ برأيك؟
55
10
3455
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12402