Я піду одного разу...
Я піду одного разу назавжди І більше ти мене не обіймеш Я втечу кудись далеко Де ти мене вже не знайдеш Я так хотіла б в обіймах твоїх засинати Та це все омана, моя вигадка давня Ти можеш мене вже й не згадати Знайти собі іншу, її лиш кохати Та знай, я теж знайду собі розраду Заповню серце чорним шоколадом І більше не згадаю про любов Що мучила мене крізь сон Здавалося було і в нас майбутнє Та ночі ті оманливі такі То добрий день то прощавай Пройшла любов, давай гуляй Я думала в останнє чую голос І вільною стаю від почуттів Та ти даєш про себе знати знову й знову Так ніби план не виконав ще свій То ти гуляєш з дружбанами То мчиш до мене на всіх парах То іншої я чую голос! То що ж ти хочеш? Впертий йолоп! Чи можна вже забути все?! Забути і тебе! Я хочу! Щосили лиш втекти на край землі! Де ти мене не знайдеш знову...
2019-08-10 13:00:43
4
0
Схожі вірші
Всі
"Письмо ушедших дней"
Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.
44
21
1884
Хай буде так
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
4842