Жизнь

Анастасія Супрун

Колыбель. Пеленки. Плач. Слово. Шаг. Простуда. Врач. Беготня. Игрушки. Брат . Двор. Качели. Детский сад. Школа. Двойка. Тройка. Пять. Мяч. Подножка. Гипс. Кровать. Драка. Кровь. Разбитый нос. Двор. Друзья. Тусовка. Форс. Институт. Весна. Кусты. Лето. Сессия. Хвосты. Пиво. Водка. Джин со льдом. Кофе. Сессия. Диплом . Романтизм. Любовь. Звезда. Руки. Губы. Ночь без сна. Свадьба. Теща. Тесть. Капкан. Ссора. Клуб. Друзья. Стакан. Дом. Работа. Дом. Семья. Солнце. Лето. Снег. Зима. Сын. Пеленки. Колыбель. Стресс. Любовница. Постель. Бизнес. Деньги. План. Аврал. Телевизор. Сериал. Дача. Вишни. Кабачки. Седина. Мигрень. Очки. Внук. Пеленки. Колыбель. Стресс. Давление. Постель. Сердце. Почки. Кости. Врач. Речи. Гроб. Прощанье. Плач.

2018-02-09 15:37:11

Інші вірші поета

Красиво Ти чекав... Прощай Хлопчик-Сирота..

Інші поети

Євген Ткач

@david_tkach

Mari Bloodycake

@mari_bloodycake

lonelykid

@lonelykid

Схожі вірші

Всі

Дівчинко

Ай

Рятувати старі ідеали немає жодного сенсу, все сведемо до творчості або дикого сексу. Зруйнуємо рамки моральних цінностей, напишимо сотні віршів і загубимось серед вічностей. Наш голос лунатиме і поза нашим життям. Дівчинко, просто тримай мене за руку і віддайся цим почуттям.

103

4360

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

11500