Патрыятычны верш

Анастасия Полесская

О Беларуская Радзiма! О звонкiх птушак у небе крык! Чаго няма тут, у краiне, Што ёсць у малюнках дзiўных кнiг? У малюнках, дзе бялеюць горы, Бачны Парыж цi акiян, У малюнках, дзе раўнiн прасторы, Ёсць краявiды iншых стран. Цi трэба нам у Беларусi Парыж ды горы, акiяны, Калi Радзiмай ганаруся За тое, што не бачаць страны? Не бачыць Францыя ў лесе Нi васiлькоў, нi зубраня. Не бачыць у святым Палессi Блакiтну кветачку iльна. Чаго няма тут, у краiне, Што ёсць у малюнках дзiўных кнiг, Калi заве цябе Радзiма, Заве i птушак у небе крык!

2018-01-17 06:39:37

15

7

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (7)

Анастасия Полесская

горжусь 😁

Відповісти

2018-01-19 04:50:55

Подобається

Анастасия Полесская

то же самое могу сказать и про стихи на украинском. Спасибо :)

Відповісти

2018-01-25 18:59:15

Подобається

Єгор Комаров

Мое уважение

Відповісти

2018-03-16 13:35:40

1

Схожі вірші

Всі

Хай буде так

Юлія Богута

«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.

38

4

5795

Разве сложно сказать...

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Много думать слов не хватит Лишь о ком то , кто не рядом Быть со всеми лишь открыткой , Согревая теплым взглядом Каждый день встречая солнце Словно первый луч спасенья Думаешь о всех моментах , Что всплывают вместе светом ... Или множество вопросов На каких нет не единого ответа , К тем , кто был однажды нужен, Став одним твоим мгновеньем Почему ж сейчас нам сложно .. Сказать искренне о чувствах , Как страдать мы все умеем ,, А признать ,что правда любим ? Может быть просто забыли .... Или стали явью сцен сомнений ? Разве сложно хоть глазами Сказать больше ,чем таить в себе ли... Надо больше лишь бояться , Не успеть сказать о главном ... На взаимность зря стараться Ждать когда уйдет шанс бремям ...

53

16

4137