Це було в ніч, коли від дощу я тікав
Андрій Лісовий
Це було в ніч, коли від дощу я тікав, Прохавши бійців із бетону мене врятувать, Сред моря людей чогось я шукав, Сред моря бетону не прийня́тно спасать... І плакали янголи з неба Під сміхи земних демонят, А я все ішов і думав що треба Згадати за думи малих немовлят... Бо я ж посред міста мале немовля І знаю лиш тільки за чим я прийшов, Про мене у дощ не бетон вимовля, Живий сред живого. Своє я знайшов.
2021-08-21 08:11:45
2
0
Інші вірші поета
Все ж люди просто люди Берестечко До братів по нації: вільних і невільних... До гетьманів великих, до слави України...
Інші поети
OlegR
@OlegR
Схожі вірші
Всі
Тарантела (Вибір Редакції)
Фαйղα Եօթթí #AР #FN
І ніжний спомин серця оживився В нестримнім танці тіла — тарантели, Коли тебе відносить в зовсім інші Світи буття — яскраві й небуденні. Коли душа вогнями іржавіє, Кричить до тебе екстраординарним Неспинним рухом палкої стихії! Чому стоїш? Хутчіш в танок за нами! Бо тут тебе почують навіть боги, Суворі стержні правди на планеті. Танцюй-співай у дивній насолоді, Бо то є радість в ритмі тарантели!... Твоє ж життя невічне, зголосися? В мовчанні втопиш душу і печалі? Чи може разом з нами наймиліше Відкинеш маску сорому й кайдани? *** Переклад в коментарях 🔽🔽🔽
43
33
9077
Все й одразу
Ай
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
4735