Це було в ніч, коли від дощу я тікав
Це було в ніч, коли від дощу я тікав, Прохавши бійців із бетону мене врятувать, Сред моря людей чогось я шукав, Сред моря бетону не прийня́тно спасать... І плакали янголи з неба Під сміхи земних демонят, А я все ішов і думав що треба Згадати за думи малих немовлят... Бо я ж посред міста мале немовля І знаю лиш тільки за чим я прийшов, Про мене у дощ не бетон вимовля, Живий сред живого. Своє я знайшов.
2021-08-21 08:11:45
2
0
Схожі вірші
Всі
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
4882
Тишина ночного неба
Полный город одиноких улиц И фонарики вокруг в глазах горят В темноте стен полыхает ветер молча , Сцены шелеста теней играя без конца ... Мнимость разных звёзд по небу Освещает путь ко царству сна Тем , кто в глубине ночи не встретил , Свой покой без тучь мыслей сполна ... Тишиной ночного насладиться неба , Рано или поздно станет легче слов ... Без ответов улетят запреты Давних чувств и всех тревог Звук сверчков дополнит кредом Пейзаж сердца споведь звёзд , Лишь о том , что дни болело От полных будней забот
46
44
3564