Це було в ніч, коли від дощу я тікав
Це було в ніч, коли від дощу я тікав, Прохавши бійців із бетону мене врятувать, Сред моря людей чогось я шукав, Сред моря бетону не прийня́тно спасать... І плакали янголи з неба Під сміхи земних демонят, А я все ішов і думав що треба Згадати за думи малих немовлят... Бо я ж посред міста мале немовля І знаю лиш тільки за чим я прийшов, Про мене у дощ не бетон вимовля, Живий сред живого. Своє я знайшов.
2021-08-21 08:11:45
2
0
Схожі вірші
Всі
Моє диво
А на дворі лив дощ мов із відра, Гуляючи по вулиці рідненькій. Побачила в болоті кошеня, На мене так дивилося сумненько. Чомусь у серці так затріпотіло, Подумала забрати в дім собі, Дістала з бруду, воно муркотіло, Співаючи дорогою пісні. Ось так у мене і з'явилось диво, Мій друг пухнастий, любе кошеня. Історія насправді ця правдива, А на дворі лив дощ, мов із відра... *** У співавторстві з прекрасною Вікторією Тодавчич https://www.surgebook.com/_victoria_todavchich_ За допомогою проекту https://www.surgebook.com/weird_owl/book/proekt-pishem-sovmestno
46
5
1358
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
1844