Ціна правди
Андрій Лісовий
Чому ж безцінанна наша правда Така дешевая тобі? Чому брехня, та, що є зрада, Горить в душевному огні? Тому, що винна тільки влада… «Та, що сидить, як на коні». Ні в чом «не винная» громада «Живе погано»… Чом би й ні! І тисячі людей – то стада, Що на великому одрі Всі хором скажуть: «То є ЗРАДА!» - Сидячи по вуха у багні… І твоя правда просто пада, Неначе у страшному сні… Й яка б не була та армада, Згорить в гарячому вогні…
2019-05-02 19:31:33
4
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Лео Лея
Шлях до правди потрібно починати з себе. Хороший вірш👍
Відповісти
2021-05-08 17:47:07
Подобається
Інші вірші поета
Він душу дав, щоб ти пожив Лесі Українці Доля Your (my) eyes ignites hearts
Інші поети
Olena Кim
@lenhcikm
bandagemaniac
@bandagemaniac
Jeon Jungkook
@xj_jk97x
Схожі вірші
Всі
Тарантела (Вибір Редакції)
Фαйղα Եօթթí #AР #FN
І ніжний спомин серця оживився В нестримнім танці тіла — тарантели, Коли тебе відносить в зовсім інші Світи буття — яскраві й небуденні. Коли душа вогнями іржавіє, Кричить до тебе екстраординарним Неспинним рухом палкої стихії! Чому стоїш? Хутчіш в танок за нами! Бо тут тебе почують навіть боги, Суворі стержні правди на планеті. Танцюй-співай у дивній насолоді, Бо то є радість в ритмі тарантели!... Твоє ж життя невічне, зголосися? В мовчанні втопиш душу і печалі? Чи може разом з нами наймиліше Відкинеш маску сорому й кайдани? *** Переклад в коментарях 🔽🔽🔽
43
33
8980
Намалюю
Вікторія Тодавчич
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
2553