Він душу дав, щоб ти пожив
Андрій Лісовий
Він душу дав, щоб ти пожив, Йому ціни немає вище, Поки ти спав, то він служив Його домівка - попилище... Він там ночує десь окопі, Зі страхом ранок зустріча, Ти ж тут, удома, у Європі, Вигулюєш елітне собача... Йому не треба твої гроші, У нього радість - боротьба, Будь просто вдячний за розкоші, За мирне небо в немовля...
2020-11-17 09:18:00
10
4
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (4)
Nadine Tikhonovitch
Наші немовлята, на жаль, не мають мирного неба...
Відповісти
2020-11-17 19:05:13
1
Андрій Лісовий
@NikAwerkiev можливо. Але національна свідомість стоїть вище будь-який грошей.
Відповісти
2020-11-19 08:53:34
Подобається
NikAwerkiev
@Андрій Лісовий сознательность социума безусловно дело благое, но как по мне, национализм к добру не приводит, это моё субъективное мнение, к сожалению Украина сейчас идёт по пути Германии в 1938-1939 года, вот только военный потенциал не такой и времена уже не те, а идея та же.
Відповісти
2020-11-19 19:39:29
Подобається
Інші вірші поета
Це було в ніч, коли від дощу я тікав Героям Крут... Ночі Все ж люди просто люди
Інші поети
Tigerclawandtigertail
@tigerclawandtigertail
Elly Elly
@loosenoose
Схожі вірші
Всі
Тишина ночного неба
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Полный город одиноких улиц И фонарики вокруг в глазах горят В темноте стен полыхает ветер молча , Сцены шелеста теней играя без конца ... Мнимость разных звёзд по небу Освещает путь ко царству сна Тем , кто в глубине ночи не встретил , Свой покой без тучь мыслей сполна ... Тишиной ночного насладиться неба , Рано или поздно станет легче слов ... Без ответов улетят запреты Давних чувств и всех тревог Звук сверчков дополнит кредом Пейзаж сердца споведь звёзд , Лишь о том , что дни болело От полных будней забот
46
44
2410
La lune
Nadine Tikhonovitch
Quand les rues de la ville sont plus sombres, Quand la moitié de la planète dort, Quand les étoiles de rêve tombent, La lune me brille, la lune d'or. Je peux la regarder la nuit Et j'écris mes poèmes bizarres, Peut-être je suis folle ou stupide, Mais la lune me donne de l'espoir. Elle est froide, comme l'hiver, Elle est pâle, comme malade, Je peux là regarder les rivières Et parfois je vois les cascades. Elle est mystérieuse, magnifique, Satellite sombre de notre planète, Séduisante, heady et magique, L'ami fidèle pour tous les poètes. La lune, pourquoi tu es triste? La lune, je ne vois pas ton sourire, Dis moi ce qui te rend attriste, Dis moi ce qui te fais souffrir! La lune, tu es loin de moi, Il y a des kilomètres entre nous, Je rêve de toi de matin à soir, Je rêve et j'écris sur l'amour. Et je danse dans ta lumière, Mes idées sont tristes et drôles, J'aime tes yeux tendres, lunaires, Ils me disent que je suis folle. Mais, ma lune, tu es mon rêve, Tu es mon inspiration, ma lune, Mon souffle, tu m'aimes, j'espère, Parce que tu es mon amour!
49
14
1033