#хочубачитидебати
Ангеліна Пилипенко
Настав час тих прийдешніх звершень, Час змін і час переворотів. Для нації це хоч й не вперше, Але більш важливо, ніж доти. Ми тут - ніби на перехресті, І тяжко над нами висіли Повинність, що маємо нести, Діла, що звершить не зуміли. Невже геть немає? Невже незалежність скінчилась? І ніби сам рік промовляє, Що то нам Свиня так помстилась... Це вибір лиш твій, українцю, Що брати - старе чи майбутнє. Нам годі неправди по вінця, Так, ніби " війна та відсутня. Хоч згаяне не воротити, Змогли всі, що встигли, сказати, Та варто ще раз повторити: "Я бачити хочу дебати!"
2019-04-14 14:47:57
1
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Ангеліна Пилипенко
Висловлюю те, що на душі😊
Відповісти
2019-04-14 14:53:59
Подобається
Інші вірші поета
Лілія Сухі очі Зрада Коли слова непотрібні
Інші поети
泽明 王
@WangZeMing_Z85
montelude
@montelude
Схожі вірші
Всі
Все й одразу
Ай
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
83
2
3656
Печаль прячется в словах
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...
50
12
3559