#хочубачитидебати

Ангеліна Пилипенко

Настав час тих прийдешніх звершень, Час змін і час переворотів. Для нації це хоч й не вперше, Але більш важливо, ніж доти. Ми тут - ніби на перехресті, І тяжко над нами висіли Повинність, що маємо нести, Діла, що звершить не зуміли. Невже геть немає? Невже незалежність скінчилась? І ніби сам рік промовляє, Що то нам Свиня так помстилась... Це вибір лиш твій, українцю, Що брати - старе чи майбутнє. Нам годі неправди по вінця, Так, ніби " війна та відсутня. Хоч згаяне не воротити, Змогли всі, що встигли, сказати, Та варто ще раз повторити: "Я бачити хочу дебати!"

2019-04-14 14:47:57

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (1)

Ангеліна Пилипенко

Висловлюю те, що на душі😊

Відповісти

2019-04-14 14:53:59

Подобається

Інші вірші поета

Знаки зодіаку Я - українка! Бажання (у формі пісні) Молитва

Інші поети

David Laurent

@ledavdebvs

Martha Flower

@martha_23

I_am_not_star

@I_am_not_star

Схожі вірші

Всі

Дівчинко

Ай

Рятувати старі ідеали немає жодного сенсу, все сведемо до творчості або дикого сексу. Зруйнуємо рамки моральних цінностей, напишимо сотні віршів і загубимось серед вічностей. Наш голос лунатиме і поза нашим життям. Дівчинко, просто тримай мене за руку і віддайся цим почуттям.

103

4369

Хай буде так

Юлія Богута

«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.

4948