Молитва
Ангеліна Пилипенко
Сьомий рік триває ця війна, Річками вже плаче Батьківщина. Чорна вся, безжалісна, страшна, На корінню нищить Україну. Хтось кричить: "Од воєн ми стомились!", Називає все це "мішура"... Що ж, в житті їм, певне, не судилось, Віднайти дорогу ту Добра. Їх, на жаль, багато - жалюгідних, Патріотів - більше устократ. Я давно засвоїла: негідно Зневажать потужний біль утрат. І мене життя навчило поважати, Тих, для мене юність хто зберіг, Щоб не вибухали злі гранати На просторах київських доріг. Над собою бачу небо ясне - Десь воно є чорне і сумне. Скільки сліз проллється ще нещасних? Скільки вбивств Росія устругне?! Вам за героїзм безмежно вдячна, Тож живі вертайтеся, молю! Так в душі ще болісно і лячно, Скільки ж в світі горя і жалю... Та ми не впадемо на коліна, Скоро вже закінчиться війна. Бо й на те існує Україна- Сильная, квітуча і міцна!
2020-10-11 12:15:20
3
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Оксана Климко
Дякую за вірш.Перемога за нами! Слава Україні!💛💙
Відповісти
2020-10-11 18:13:13
1
Інші вірші поета
Випускний Нездійсненна дружба Моїй кімнаті Не такі
Інші поети
Юлія Тодер
@yuliya_toder
Схожі вірші
Всі
"Ми усе подолаємо разом..."
Nadine Tikhonovitch
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
2227
"Письмо ушедших дней"
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.
43
17
2518