Молитва

Ангеліна Пилипенко

Сьомий рік триває ця війна, Річками вже плаче Батьківщина. Чорна вся, безжалісна, страшна, На корінню нищить Україну. Хтось кричить: "Од воєн ми стомились!", Називає все це "мішура"... Що ж, в житті їм, певне, не судилось, Віднайти дорогу ту Добра. Їх, на жаль, багато - жалюгідних, Патріотів - більше устократ. Я давно засвоїла: негідно Зневажать потужний біль утрат. І мене життя навчило поважати, Тих, для мене юність хто зберіг, Щоб не вибухали злі гранати На просторах київських доріг. Над собою бачу небо ясне - Десь воно є чорне і сумне. Скільки сліз проллється ще нещасних? Скільки вбивств Росія устругне?! Вам за героїзм безмежно вдячна, Тож живі вертайтеся, молю! Так в душі ще болісно і лячно, Скільки ж в світі горя і жалю... Та ми не впадемо на коліна, Скоро вже закінчиться війна. Бо й на те існує Україна- Сильная, квітуча і міцна!

2020-10-11 12:15:20

3

1

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (1)

Оксана Климко

Дякую за вірш.Перемога за нами! Слава Україні!💛💙

Відповісти

2020-10-11 18:13:13

1

Схожі вірші

Всі

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

70

4

11138

Тишина ночного неба

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Полный город одиноких улиц И фонарики вокруг в глазах горят В темноте стен полыхает ветер молча , Сцены шелеста теней играя без конца ... Мнимость разных звёзд по небу Освещает путь ко царству сна Тем , кто в глубине ночи не встретил , Свой покой без тучь мыслей сполна ... Тишиной ночного насладиться неба , Рано или поздно станет легче слов ... Без ответов улетят запреты Давних чувств и всех тревог Звук сверчков дополнит кредом Пейзаж сердца споведь звёзд , Лишь о том , что дни болело От полных будней забот

46

44

2359