Молитва

Ангеліна Пилипенко

Сьомий рік триває ця війна, Річками вже плаче Батьківщина. Чорна вся, безжалісна, страшна, На корінню нищить Україну. Хтось кричить: "Од воєн ми стомились!", Називає все це "мішура"... Що ж, в житті їм, певне, не судилось, Віднайти дорогу ту Добра. Їх, на жаль, багато - жалюгідних, Патріотів - більше устократ. Я давно засвоїла: негідно Зневажать потужний біль утрат. І мене життя навчило поважати, Тих, для мене юність хто зберіг, Щоб не вибухали злі гранати На просторах київських доріг. Над собою бачу небо ясне - Десь воно є чорне і сумне. Скільки сліз проллється ще нещасних? Скільки вбивств Росія устругне?! Вам за героїзм безмежно вдячна, Тож живі вертайтеся, молю! Так в душі ще болісно і лячно, Скільки ж в світі горя і жалю... Та ми не впадемо на коліна, Скоро вже закінчиться війна. Бо й на те існує Україна- Сильная, квітуча і міцна!

2020-10-11 12:15:20

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (1)

Оксана Климко

Дякую за вірш.Перемога за нами! Слава Україні!💛💙

Відповісти

2020-10-11 18:13:13

Інші вірші поета

Найцінніший скарб Третій зайвий Гіркії сльози Зрада

Інші поети

Ярина Кітраль

@pk_xd_play

_Sveta_Sveta_

@_Sveta_Sveta_

aadee2

@aadee2

Схожі вірші

Всі

Не скажу "люблю"

Asteriya

Знаєш, складно Тебе любити й не сказати. Тебе кохати і збрехати, Що зовсім іншого люблю, І що до тебе не прийду. Знаєш, той "інший" мене теплом своїм зігріє. Зачарує і поцілує, А ти сиди там далі сам, І йди назустріч виючим вітрам. Тобі вже більше не скажу своє я болісне "люблю"... А просто відпущу і почуття у собі похороню.

7051

I Saw a Dream

Ілва Стрілецька

I saw a dream, and there were you, And there was coldness in your eyes. I wonder what a kind of true Made you become as cold as ice. And later I looked back to get a sense This empty glance was hellish call of past. It used to be a high and strong defense Against the world, the pain and me at last. You looked at me, and peering in your soul, I felt so lonely, as something vital died. And that is what I fear most of all - That nothing gentle will remain inside. Inside of you. Inside of me as well. And nothing will be said to farewell.

102

17017