Не такі
Ріжеш навпіл нещадно скалічену душу,
А вона так нестерпно, пекуче болить.
Я з твоїми словами змиритися мушу,
Хоч втрачати не хочу тебе ні на мить.
На щоках цебенять гіркі сльози горохом,
І у власній я крові, здається, тону,
Ти зі мною побудь ще, благаю, хоч трохи,
Бо мені не здолати нерівну війну.
Я в тобі частку себе, здавалось, шукала,
Та в своїм відкритті раптом стала німа.
І душа так повільно, у муках вмирала,
Моє серце скувала враз вічна зима.
2021-06-18 15:58:57
1
1