Не такі
Ангеліна Пилипенко
Ріжеш навпіл нещадно скалічену душу, А вона так нестерпно, пекуче болить. Я з твоїми словами змиритися мушу, Хоч втрачати не хочу тебе ні на мить. На щоках цебенять гіркі сльози горохом, І у власній я крові, здається, тону, Ти зі мною побудь ще, благаю, хоч трохи, Бо мені не здолати нерівну війну. Я в тобі частку себе, здавалось, шукала, Та в своїм відкритті раптом стала німа. І душа так повільно, у муках вмирала, Моє серце скувала враз вічна зима.
2021-06-18 15:58:57
1
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Ангеліна Пилипенко
можливо, те, що це - історія з життя? Одна відома співачка стверджувала, що якби в її житті не було людей, котрі намагалися її зламати, вона б не написала стільки хітів. Щось подібне відбувається і на моєму шляху - трапляються люди, які відштовхують, кепкують, не розуміють... зате завдяки ним моя творча спадщина значно поповнюється
Відповісти
2021-06-19 08:35:36
Подобається
Інші вірші поета
Зимовий етюд Дивний сон Біль З днем народження, Королево!
Інші поети
Girly M
@Girly_m
Схожі вірші
Всі
Тишина ночного неба
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Полный город одиноких улиц И фонарики вокруг в глазах горят В темноте стен полыхает ветер молча , Сцены шелеста теней играя без конца ... Мнимость разных звёзд по небу Освещает путь ко царству сна Тем , кто в глубине ночи не встретил , Свой покой без тучь мыслей сполна ... Тишиной ночного насладиться неба , Рано или поздно станет легче слов ... Без ответов улетят запреты Давних чувств и всех тревог Звук сверчков дополнит кредом Пейзаж сердца споведь звёзд , Лишь о том , что дни болело От полных будней забот
46
44
2460
Приходи (RU-UA)
Ай
Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.
42
3
1116