Не такі
Ангеліна Пилипенко
Ріжеш навпіл нещадно скалічену душу, А вона так нестерпно, пекуче болить. Я з твоїми словами змиритися мушу, Хоч втрачати не хочу тебе ні на мить. На щоках цебенять гіркі сльози горохом, І у власній я крові, здається, тону, Ти зі мною побудь ще, благаю, хоч трохи, Бо мені не здолати нерівну війну. Я в тобі частку себе, здавалось, шукала, Та в своїм відкритті раптом стала німа. І душа так повільно, у муках вмирала, Моє серце скувала враз вічна зима.
2021-06-18 15:58:57
1
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Ангеліна Пилипенко
можливо, те, що це - історія з життя? Одна відома співачка стверджувала, що якби в її житті не було людей, котрі намагалися її зламати, вона б не написала стільки хітів. Щось подібне відбувається і на моєму шляху - трапляються люди, які відштовхують, кепкують, не розуміють... зате завдяки ним моя творча спадщина значно поповнюється
Відповісти
2021-06-19 08:35:36
Подобається
Інші вірші поета
Зрада Сповідь Моїй кімнаті Стежка
Інші поети
GRAFO
@grafo
Схожі вірші
Всі
I Saw a Dream
Ілва Стрілецька
I saw a dream, and there were you, And there was coldness in your eyes. I wonder what a kind of true Made you become as cold as ice. And later I looked back to get a sense This empty glance was hellish call of past. It used to be a high and strong defense Against the world, the pain and me at last. You looked at me, and peering in your soul, I felt so lonely, as something vital died. And that is what I fear most of all - That nothing gentle will remain inside. Inside of you. Inside of me as well. And nothing will be said to farewell.
102
15
16024
وردةٌ قبِيحة
تُومِي.
و مَا الّذي يجعلُ مصطلحُ الوردة قبِيحة؟ -مَا الّذي تنتظرهُ من وردةٍ واجهت ريَاح عاتية ؛ وتُربة قَاحلة و بتلَاتٍ منهَا قَد ترَاخت أرضًا ، مَا الّذي ستصبحهُ برأيك؟
55
10
2847