Каяття

Ангеліна Пилипенко

Білі стіни. Люстро загадкове. Скла поверхня лукаво блищить. Я в думках повертаюся знову У обитель щоденних жахіть. Плівка сліз затуманила очі, Оніміли пошерхлі вуста. Зізнаюся, я мрію і хочу, Щоб була моя стежка проста. Те люстерко сміється і манить, От лишень скло у ньому криве. І стає моя правда обманом, Все ламається враз і пливе. Голос люстра шепоче так тихо, Що моя не безгрішна душа. Так, це правда... лукавеє лихо Все сумління моє не лиша. Часом в шалі болючім кидала Комусь в спину жорстокі слова. Не довірила і ревнувала.. Моя грішна, пуста голова! Я не янгол, це знаю напевне, І чимало утнула невтіх. Однак вірю: не все так плачевно, Бо не стану повторювать їх! Прошепочу: "Прости мене, Боже! Я загрузла в своїх помилках. Відтепер завжди тільки хороше Буду мати на серці й в думках!"

2020-10-26 12:56:50

0

Схожі вірші

Всі

" Вздох неба "

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Я теряю себя , как птица в полете Каждый вздох облегчения , Когда вижу неба закат Мне плохо , когда не дотронуться К твоим обьятьям свободно , Но я знаю, что ты не услышишь , Мой вслип слёз из-за окна ... За глубиной туч темного неба Ранее, чем ты уже вспомнишь И подумаешь, как я скучаю , Скрою всю грусть.тишиной ... Может быть сердца стук угнетает И воздух из лёгких рвется волной Но ритм одной песни будет на память , Тех последних слов ветра холодов ... Пока не угаснет горизонт пламя Последнего огня без тебя , Багры унесут строки мгновенно Без следа раньше тепла ... P.s: Грусть неба скрывает больше чем мы думаем ...✨💫✨ 🎶 Where's My Love ~ SYML 🎶

39

4

3129

"Ми усе подолаємо разом..."

Nadine Tikhonovitch

«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»

52

3

2361