Каяття

Ангеліна Пилипенко

Білі стіни. Люстро загадкове. Скла поверхня лукаво блищить. Я в думках повертаюся знову У обитель щоденних жахіть. Плівка сліз затуманила очі, Оніміли пошерхлі вуста. Зізнаюся, я мрію і хочу, Щоб була моя стежка проста. Те люстерко сміється і манить, От лишень скло у ньому криве. І стає моя правда обманом, Все ламається враз і пливе. Голос люстра шепоче так тихо, Що моя не безгрішна душа. Так, це правда... лукавеє лихо Все сумління моє не лиша. Часом в шалі болючім кидала Комусь в спину жорстокі слова. Не довірила і ревнувала.. Моя грішна, пуста голова! Я не янгол, це знаю напевне, І чимало утнула невтіх. Однак вірю: не все так плачевно, Бо не стану повторювать їх! Прошепочу: "Прости мене, Боже! Я загрузла в своїх помилках. Відтепер завжди тільки хороше Буду мати на серці й в думках!"

2020-10-26 12:56:50

Інші вірші поета

Цвіт любові Не такі Молитва Весняна казка

Інші поети

Fatima Mohammed

@fatimaalshaikh

Mary marko

@mary_45m

Schüra

@shura_smit

Схожі вірші

Всі

"Hannah"

Jojo Harl

Why would you bully? Was that okay? Nobody helped me, Get out of the way. And i didn't cry. And i didn't lie. I just looked at you. With a fake smile. You could love me. You really could. But you didn't. You left me alone. And then i cried. And then i lied. I left my world, Without any love. Someone will need you. Someone will shout. Listen to the scream. Help the people live. ♡ Inspired by "13 reasons why" Netflix series.

15963

Я і ніч

Анастасія

Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.

105

12329