Каяття

Ангеліна Пилипенко

Білі стіни. Люстро загадкове. Скла поверхня лукаво блищить. Я в думках повертаюся знову У обитель щоденних жахіть. Плівка сліз затуманила очі, Оніміли пошерхлі вуста. Зізнаюся, я мрію і хочу, Щоб була моя стежка проста. Те люстерко сміється і манить, От лишень скло у ньому криве. І стає моя правда обманом, Все ламається враз і пливе. Голос люстра шепоче так тихо, Що моя не безгрішна душа. Так, це правда... лукавеє лихо Все сумління моє не лиша. Часом в шалі болючім кидала Комусь в спину жорстокі слова. Не довірила і ревнувала.. Моя грішна, пуста голова! Я не янгол, це знаю напевне, І чимало утнула невтіх. Однак вірю: не все так плачевно, Бо не стану повторювать їх! Прошепочу: "Прости мене, Боже! Я загрузла в своїх помилках. Відтепер завжди тільки хороше Буду мати на серці й в думках!"

2020-10-26 12:56:50

Інші вірші поета

Два боки медалі Любій подрузі Твій відхід Освободітєлі

Інші поети

Mary marko

@mary_45m

@thebee

Юлія Мушак

@yulia_mushak

Схожі вірші

Всі

Приходи (RU-UA)

Ай

Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.

1075

I Saw a Dream

Ілва Стрілецька

I saw a dream, and there were you, And there was coldness in your eyes. I wonder what a kind of true Made you become as cold as ice. And later I looked back to get a sense This empty glance was hellish call of past. It used to be a high and strong defense Against the world, the pain and me at last. You looked at me, and peering in your soul, I felt so lonely, as something vital died. And that is what I fear most of all - That nothing gentle will remain inside. Inside of you. Inside of me as well. And nothing will be said to farewell.

103

15633