Журналісти

Ангеліна Пилипенко

Різні ситуації Усім нам треба знати. А хто ж нам інформацію Здатний ту надати? Є така професія, Що з газет й екранів Буде нам розказувать Інформаційні дані. По крупинках їх збирають Наші журналісти, Безперервно сновигають По усьому місту. Бізнес чи політика — Щоб їх не спитали — Мов з енциклопедії, Відомості давали. Правда, можуть «вісники» Трошки й прибрехати, Винести скелети Із чужої хати… Ох, як їх не люблять, Все клянуть й бояться, Бо хто ж такії звістки Собі хотів дізнаться? Так, ця варіація Не вельми є приємна, Адже, справу роблячи Все ж треба бути чемним! Знать, як від «жовтухи» Правду відрізнити, Правильне питання Поставити уміти. Не той є журналістом, Хто плітки розносить, А той, хто перш за все Нам істину доносить!

2019-10-29 14:55:12

Інші вірші поета

Золота Трійця( Поттеріана) Рудокоса дівчина Душевне одкровення Осінь(з книги "Заплутана історія кохання)

Інші поети

Юлія

@loveislife

jesse_ann

@jesse_ann

A Kind Of Spell

@a_kind_of_spell

Схожі вірші

Всі

La lune

Nadine Tikhonovitch

Quand les rues de la ville sont plus sombres, Quand la moitié de la planète dort, Quand les étoiles de rêve tombent, La lune me brille, la lune d'or. Je peux la regarder la nuit Et j'écris mes poèmes bizarres, Peut-être je suis folle ou stupide, Mais la lune me donne de l'espoir. Elle est froide, comme l'hiver, Elle est pâle, comme malade, Je peux là regarder les rivières Et parfois je vois les cascades. Elle est mystérieuse, magnifique, Satellite sombre de notre planète, Séduisante, heady et magique, L'ami fidèle pour tous les poètes. La lune, pourquoi tu es triste? La lune, je ne vois pas ton sourire, Dis moi ce qui te rend attriste, Dis moi ce qui te fais souffrir! La lune, tu es loin de moi, Il y a des kilomètres entre nous, Je rêve de toi de matin à soir, Je rêve et j'écris sur l'amour. Et je danse dans ta lumière, Mes idées sont tristes et drôles, J'aime tes yeux tendres, lunaires, Ils me disent que je suis folle. Mais, ma lune, tu es mon rêve, Tu es mon inspiration, ma lune, Mon souffle, tu m'aimes, j'espère, Parce que tu es mon amour!

1504

Намалюю

Вікторія Тодавчич

Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.

2871