Той, що бачив більше за будь-кого з людей
Все втрачено буде, наче сльози в дощі, Наче в тиші надірваний шепіт Ті моменти, які бережемо в собі В надії залишити по смерті Чи безсмертна душа(а існує вона?) Невже Бога луна(чи обман сприйняття?) Чи в печері сама(чи вже ззовні одна?) Блукаюча. Вільна. Самотня. Сліпа. Все сплине у часі, як вогонь у пітьмі Поки тіні закуті висять на стіні Та як тільки світло вдарить у очі Лиш одна зазирнути на свободу захоче Чи безсмертна душа(так, існує вона!) Точно Бога луна(аж ніяк не марА́) Знов в печері вона(повернулась сама) Блукаюча. Вільна. Самотня. Сліпа.
2023-03-13 11:06:03
1
0
Схожі вірші
Всі
Впізнай себе...
Впізнай себе в моїх словах , Що виливаються в пісні. Ти знову є в моїх віршах . Я їх присвячую тобі. Всі погляди твої ласкаві, Я все змалюю у віршах. Тихенько ,щоб вони не знали До тебе я прийду у снах. Коли у дзеркало поглянеш А там побачиш лиш мене. Знов вірші всі мої згадаеш, І знов впізнаеш там себе. І в день Святого Валентина, Ми стали друзями с тобою. Нехай зупинится хвилина, Я розлучилася з журбою....
44
7
1195
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
70
4
10898