Шепіт морів
Земля, похована під водами морськими, Оплакана уламками від кораблів, Замучена від бруду їх жахливими "Скарбами", забраними у морів. Здавалося б, шепоче морський вітер Про долю, створену у кораблів Складаючи передсмертні заповіти До чайок - відчайдушних посланців. Та Посейдон - великий бог морів Помилує не всяку душу, Потопить зо дві сотні кораблів, І лише десять повернуться на сушу. А кораблі - це наші душі темні, Що пропливають простори морські, У когось паруси нікчемні, У когось крила ангельські...
2019-09-21 19:10:40
1
0
Схожі вірші
Всі
12
А море сліз вже висохло давно. Давно забуті фото й переписки. Я живу неначе у кіно, І це кіно трагедія, не більше.
87
4
8676
Why?
I was alone. I am alone. I will be alone. But why People always lie? I can't hear it Every time! And then They try to come Back. And i Don't understand it. Why?
61
4
8229