Прокляті душі

Joseph Slowly

Пливеш ти кораблем нескоро, Немає в трюмі вже нікого... Пливеш і бачиш океан, Який узяв тебе в оман. Глибокі води, небо темне, Безжальний шторм, життя даремне. Пливеш і бачиш моряків, Таких нікчемних хробаків. Кожен із них грішник страшенний, Продав життя за скарб мізерний. Один хотів жінок без волі, Щоб ґвалтувати у полоні. Другий же був більш скромніше, Лиш вбив сім'ю, щоб виглядать сильніше. "А капітан то чим згрішив, Він навіть пальцем не ворушив? Він не хотів ось того всього, Проте так склалась доля в нього. Матроси вийшли з-під його контролю, Не винен він, що втратив над ними волю." Поглянув в воду ти на капітана, Ланцюг тримав, душа катувана... Він просто плив на кораблі, Дививсь у небо на кровавім тлі... Відвів ти погляд в море, в даль, Наповнив серце твоє жаль. І плив ти просто кораблем, Спалив матросів кровавим тим вогнем...

2018-12-22 16:49:40

Інші вірші поета

Доля Апроксимація буття Безсмертні Звичка

Інші поети

Рыжий

@Kliri

Татьяна Семенюк

@Belka15

Uina Ku

@mayor_hija

Схожі вірші

Всі

Приходи (RU-UA)

Ай

Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.

1157

I Saw a Dream

Ілва Стрілецька

I saw a dream, and there were you, And there was coldness in your eyes. I wonder what a kind of true Made you become as cold as ice. And later I looked back to get a sense This empty glance was hellish call of past. It used to be a high and strong defense Against the world, the pain and me at last. You looked at me, and peering in your soul, I felt so lonely, as something vital died. And that is what I fear most of all - That nothing gentle will remain inside. Inside of you. Inside of me as well. And nothing will be said to farewell.

102

15771