Прокляті душі
Пливеш ти кораблем нескоро,
Немає в трюмі вже нікого...
Пливеш і бачиш океан,
Який узяв тебе в оман.
Глибокі води, небо темне,
Безжальний шторм, життя даремне.
Пливеш і бачиш моряків,
Таких нікчемних хробаків.
Кожен із них грішник страшенний,
Продав життя за скарб мізерний.
Один хотів жінок без волі,
Щоб ґвалтувати у полоні.
Другий же був більш скромніше,
Лиш вбив сім'ю, щоб виглядать сильніше.
"А капітан то чим згрішив,
Він навіть пальцем не ворушив?
Він не хотів ось того всього,
Проте так склалась доля в нього.
Матроси вийшли з-під його контролю,
Не винен він, що втратив над ними волю."
Поглянув в воду ти на капітана,
Ланцюг тримав, душа катувана...
Він просто плив на кораблі,
Дививсь у небо на кровавім тлі...
Відвів ти погляд в море, в даль,
Наповнив серце твоє жаль.
І плив ти просто кораблем,
Спалив матросів кровавим тим вогнем...
2018-12-22 16:49:40
4
0