А я біжу...

Анна-Марія Фокк

А я біжу, далеко в далечінь Де тільки мрії, море, сад чудовий Де є хатина, то мій рідний дім Де є краса така, що відбирає мову А я біжу, біжу від своїх мрій Далеко в далечінь, де та пустеля Забутих мрій, думок і сподівань Де лишили усе чудове й гарне Біжу від мрій, за обрієм життя Де сірих днів ще більше ніж обманів Я забуваю все, всіх рідних і близьких Я як дитина тих морських туманів.

2023-03-08 15:00:35

Інші вірші поета

Я хочу... Просто будь... Ненавиджу... Ти...

Інші поети

Hastysha Key

@Nastyshka

_Rena_ _Ms_

@ms_rena_18

Carla Gaona

@KuroShiro

Схожі вірші

Всі

"Письмо ушедших дней"

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.

1758

Приходи (RU-UA)

Ай

Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.

1072