Без назви
"Не застудись, чекаю вдома"
Слова його, до болю знайомі
А це його шарф у мене на шиї
Який зберіг запах того, хто не прийде
І запах його тіла, все ще є вдома
Його тінь повсюди, навіть на сходах
Його голос у вухах, я його чую
Він той, за ким плакати, довго я буду
"Не замерзай, вдягни рукавиці
І шапку візьми, ту що на полиці
І застегни куртку, бо я тебе знаю
Давай вже іди, і знай я чекаю"
Турбота його діставала так сильно
"Ну я вже доросла!"- кричала нестримно
Тепер би почути його бурмотіння
Коли він насильно і дуже інтимно....
Зав'язує шарф мені знову на шиї
Ображений погляд й погані думки
Але не на довго, він знову цілує
На підлогу знову падають мої книжки...
" Тепер біжи, бо запізнишся
Обережно на сходах... Й про обід не забудь"
Він знову цілує і мучить мої губи
А я насолоджуюсь і серце немов у вирій несуть...
Зав'язую шарф його знову на шиї
А серце від болю... Від туги за ним
Болить і щемить, обливається кров'ю
І голос його, мені не забуть....
І так зима йде рік за роком
А він у серці теплім назавжди
Його вже немає, він десь далеко
А вона й без нього сильна назавжди....
2023-08-27 06:16:16
8
5