Не повертаються герої....
Анна-Марія Фокк
Старенька жіночка біля воріт Уже потухли її очі Нікого вже не виглядає І не пече хліб серед ночі. Бо сина відняла війна А онучок десь за кордоном А серце матері болить Що сина не побачать очі. І хай болить всередині назавжди І хай згора її душа У бога просить лиш одненьке "Ти поверни мені моє дитя Він був молодий, і гарний Мій син... І очі його голубенькі Я люблю його, будь ласка, верни Хай не щемить моє серденько" А руки старої худощаві такі І зморені працею тяжкою Беруть хустиину в'яжуть на чолі Не повертаються герої....
2023-03-24 19:27:24
11
0
Інші вірші поета
Подаруй мені... Мамо, а татусь повернеться? А вже... Я намалюю...
Інші поети
Юлія Мушак
@yulia_mushak
mystic_eternity
@mystic_eternity
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
70
4
10919
Разве сложно сказать...
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Много думать слов не хватит Лишь о ком то , кто не рядом Быть со всеми лишь открыткой , Согревая теплым взглядом Каждый день встречая солнце Словно первый луч спасенья Думаешь о всех моментах , Что всплывают вместе светом ... Или множество вопросов На каких нет не единого ответа , К тем , кто был однажды нужен, Став одним твоим мгновеньем Почему ж сейчас нам сложно .. Сказать искренне о чувствах , Как страдать мы все умеем ,, А признать ,что правда любим ? Может быть просто забыли .... Или стали явью сцен сомнений ? Разве сложно хоть глазами Сказать больше ,чем таить в себе ли... Надо больше лишь бояться , Не успеть сказать о главном ... На взаимность зря стараться Ждать когда уйдет шанс бремям ...
52
14
2786