Осінній дощ

Анна-Марія Фокк

Ця осінь довга і сумна Залишила біль в серці Забрала мрію і життя Залишила лиш герці Ця осінь плаче над нами А може і сміється... Та вже давно покинув ти Це серце, яке б'ється Знущання! Боже, ти скажи Навіщо біль у серці? Хто виграє в цей раз скажи? Мій розум чи це серце? І в сотий раз осінній дощ Змиває мої сльози Серед людей прохожих ти Ні на кого не схожий. Я бережу тебе в собі Й в кишені біля серця Бо лиш з тобою воно І плаче, і сміється Зі мною ти тепер навік В осінньому дощу Тебе ніколи не забуду Тебе не пробачу...

2024-01-10 03:15:32

Інші вірші поета

Моє життя... Я люблю.... Я кохаю... Я хочу ... А може... Тісний зв'язок

Інші поети

Cherish John

@bluepixie

Іллаір Гетт

@IllGett

Итан Торкио

@dupochka

Схожі вірші

Всі

وردةٌ قبِيحة

تُومِي.

و مَا الّذي يجعلُ مصطلحُ الوردة قبِيحة؟ -مَا الّذي تنتظرهُ من وردةٍ واجهت ريَاح عاتية ؛ وتُربة قَاحلة و بتلَاتٍ منهَا قَد ترَاخت أرضًا ، مَا الّذي ستصبحهُ برأيك؟

2526

Намалюю

Вікторія Тодавчич

Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.

1753