Моє життя...
Анна-Марія Фокк
Осінь... Листя опадає. Чай, гарячий шоколад. Вечір, книга аж до ранку Кава, навіть мармелад. Ранок, усмішка, вродлива Речі, одяг, перекус. Шлях, автобус і зупинка Метушня і світлофор. Тут вітання і обійми Поцілунки чарівні Потім знову до навчання Тягнуть нас викладачі. Так життя минає швидко Озирнулась, метушня Вечір, кава і зупинка От і все моє життя.
2023-03-24 19:13:34
9
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Н Ф
Приємний віршик) Теплий
Відповісти
2023-03-24 19:48:43
1
Анна-Марія Фокк
@Н Ф Дякую ☺️
Відповісти
2023-03-25 06:09:00
1
Інші вірші поета
Скажи чому... Подзвони мені, напиши мені... Хіба ж то винна я А він все знову терзає душу...
Інші поети
Де Лайт
@fosfadok
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11235
Дівчинко
Ай
Рятувати старі ідеали немає жодного сенсу, все сведемо до творчості або дикого сексу. Зруйнуємо рамки моральних цінностей, напишимо сотні віршів і загубимось серед вічностей. Наш голос лунатиме і поза нашим життям. Дівчинко, просто тримай мене за руку і віддайся цим почуттям.
102
16
4099