Коханий мій

Анна Вишневська

Ти мій коханий, серденько моє Ти мій єдиний, ти моє натхнення Ти моя зірка, що на небі так сяє Ти моє серце, ти моє кохання Коханий мій, без тебе я не я Твої слова- це музика у серці Без тебе ранок мій не настає Без тебе лиш туга в моєму серці Ти мій герой! Ти- ідеал! Готова я з тобою хоч на світу край З тобою світ вже зовсім не страшний Бо ти мій сон, що став навік реальний Любов моя, коханнячко моє Доки у грудях серце пісню б'є Доки душа моя вогнем палає Кохаю, милий, я лише тебе!

2023-12-02 21:36:28

6

3

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (3)

Анна Вишневська

Дякую ☺️

Відповісти

2023-12-03 10:25:55

1

Lexa T Kuro

Дивовижно!🤩✨ Чудовий вірш! Які щирі почуття 😍👍👏👏👏

Відповісти

2023-12-05 07:53:36

1

Анна Вишневська

@Lexa T Kuro Дякую 💓

Відповісти

2023-12-06 06:20:20

1

Схожі вірші

Всі

Чуточку внимательней

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Неудачная попытка быть тем, кого сложно обидеть , Рвя бурю за улыбкой проникших эмоций И наивность уже стала себе лишь противна , Все пытаясь понять всех за скрытой дорогой ... Мимо мчат незнакомые люди , И не кто тебя уже не осудит : Всем безразлично твоя лишь обида , И что слёзы пускаешь себе на морозе Может так будет даже на лучше Без различных ненужных вопросов , О том " Как ты ?)" Тебе хорошо ли" Или в этом нет больше смысла и вовсе ... Разве безразличие лучший способ оплаты За свои выражающие сердце бурю эмоций..? Может стоит быть чуточку внимательней , К тем кому помощь и вправду поможет !

40

8

2844

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

12433