Вірші
---
Небесна блакить, засохлі дерева,
Ніхто їм не дав із криниці води.
Стоять, наче пам’ять забута й німева,
І тіні лягають на голі сади.
Шепоче той вітер, що віє із поля,
Дзюркоче вода у німім джерелі.
Іде неквапливо утомлена чапля,
Ховаючи крила в вечірній імлі.
А небо спускає проміння прозоре,
Немов обіцянку дощу і весни.
І навіть дерева, що втратили силу,
Чекають краплини живої води.
2
0
215
Спиніть...
Спиніть цей жах, спиніть облави,
Спиніть невиліковний сказ.
Я в цьому віці гортала книги,
А не тікала чувчи гучний "Бах".
Не падала на землю в темряві кривавій,
Не чула криків, що рвуть небеса.
Я мріяла про ляльок, про дім яскравий,
А не благала, щоб гроза була.
Я знала, що є мама й тато,
Я знала друзів, мала ворогів.
Ми колись гралися в солдатів,
Колись ми гралися в батьків.
В дитячих оченятах — біль і сльози,
І страх, і відчай й темрява страшна.
Вони не пам'ятають мами і тата,
Бо душі їх забрали небеса.
Спиніть цей біль, спиніть розруху,
Спиніть ці крики матерів!
Спиніть усе що крає душу,
Спиніть цей морок моїх снів!
Спиніть цей крик, спиніть це горе,
Спиніть потоки гірких сліз.
Де мир був вчора — нині поле,
Де дім стояв — тепер лиш зріз.
Спиніть цю ніч, де діти плачуть,
Де голос рідний не звучить.
Де кожна мить — мов рана й згадка,
Де серце ниє й не мовчить.
Спиніть цей жах, спиніть облави,
Спиніть невиліковний сказ.
Хто захотів цієї слави?
Хто кинув світ у смертний час?
Хай вам земля поперек горла
Хто сіє смерть і чорний дим.
Хто топче долі, душі кволі,
Хто світ зробив таким глухим...
4
0
324
...
Розпечене небо і постріл у скроні
Дороги замерзлі, розбиті дощем
Тут попіл розносить утомлений сонях
Тут тиша гуде , биттями сердець
Гаряче залізо вривається в груди
Холодне мовчання стискає вуста
І чути питання: за що це все люди?
Чи варта війна хоч одного життя
Горить горизонт і палають окопи
Вчорашні світанки, вже тліють у снах
Тут янголи смерті, збирають до купи
Посмертні останки, сердець людський прах
Хто кинув у землю той вітер гарячий
Що вирвав з грудей нам і радість і сміх
Тут чути віддалено голос дитячий:
"Скажіть же, будь ласка, який на них гріх?"
Тут земля на колінах і світло згасає
Вогонь не горить, він тута палає
Тут біль і тривога, тут знову війна
І смерть все стрибає в обійми добра
6
0
466
Тінь розплати
Завмирає серце і болить душа
В мене вже немає того що несла
Опустіла чаша, напустила зла
Біль і смерть неминучу в дім пронесла
Хмари темно-сірі принесли грозу
Замість чаші щастя - принесли пусту
Вона забирає радості життя
З нею ж зникають турбота й теплота
Прокинулась скорбота, оповила все
Зробила сиротою дитятко мале
Бігає босе, іграшку трясе
Як же пояснити, воно замале
Плачуть всі навколо і змарніло все
А скорботі смішно - сильною стає
Смішно їй від того - ніхто не спасе
А вона від цього тільки зростає
Відцвіли дерева, травка потемніла
І усе забрала ця нечиста сила
Дітки виростають похмурі і злі
В них немає мами, татко ж на війні
Кровоточить рана у серці малім
В неї відібрали її рідний дім
Виросте малятко буде мстити всім
Закладене горнятко злоби у нім
Розцвіли тюльпани у чужім саду
Сльози ще стікають, пам'ятають біду
Знище все навколо злоба, скорбота
І росте дитятко поки йде війна
В серці розростається тільки чорнота
Не дісталось дитяті любові сповна
З усіх сторін наближається, підла сволота
І починається справжня боротьба
Гримить чорне небо, блискавка січе
Дитя вже не плаче - гнів в крові тече
Очі, темні вуглики- світяться вночі
І відлуння вибухів у серці й у душі
Розбита колиска, згарище в дворі
Очі пам'ятають ці картини злі
Замість колискових - гуркіт гармат
Та в очах маляти - розірваний солдат
Жевріє помста в маленьких очах
Світло згасає у страшних снах
Вітер шепоче казки про війну
Дім, що розбитий - про чорну весну
Попіл летить понад згарищем дня
Вчора був татко, а зараз - посмертна плита
Мама лиш тінь на чорній стіні
Замість любові лиш тіні одні
Ніжні долоньки стискають метал
Дитинство згоріло у вихорі скал
Чорна весна не приносить тепла
Вулиці мерзлі, розбита земля
Виросте гілка зруйнованих мрій
Чи стане це дерево тінню надій?
Чи буде воно лиш відлунням розплати
Чорним насінням, що вчиться вбивати?
6
0
239
Забираючи біль ...
Її душа відлетіла у вирій
Із пташками у небі літа
Це вже зовсім нечиста сила
Забирає невинні серця
Як хмарки пливуть по небу
В темпі вальсу із неба йде дощ
Так вона відлітає у вирій
Забираючи біль із площ
Її серце тендітне і ніжне
Що любило, кохало, жило
Все згоріло, умить запалало
А із неба нарешті йде дощ
Рідні плачуть і тужать, бояться
Що цей люд, що не знає життя
В них немає жалю до дитини
У якої забрали життя
Плями крові в повітрі літають
І нагадують біль до сих пір
А вона відлітає у вирій
Забираючи біль усіх днів...
9
0
423
Мрії і диво
Новорічна ніч настала
І весела й чарівна
Діти мріють про дарунки
Про цукерки і дива
Всі чекають на Мороза
Що у торбі принесе?
Миру? Щастя чи здоров'я?
Він теплом зігріє все!
Діти мріють, вірять в диво
Прикрашають в хаті все
І співають, і радіють
Вірять мрію принесе
Сміх дитячій в кожній хаті
Вірять діти у дива
В кожну хату завітає
Мрія чиста і жива...
5
2
429
Їжачок
Їжачок пішов у нірку
Там знайшов запаси білки
Довго думав їжачок
І згорнулася у клубок
Білка з зайчиком дружила
З ним стрибати полюбила
Їжачка ж усі боялись
Тому з ним вони не грались
Їжачок вийшов із нірки
І віддав запаси білки
Білка ж довго дивувалась
З їжачком грати зібралась
І тепер наш їжачок
Не страшний лісний звірок.
5
1
416
А може...
А може я із іншої планети
Де люди все ще вірять у дива
Для кого я пишу всі ці куплети
Для того, хто ненависть убива!
А може я із іншої планети
Де небо мирне й голубе
Де всі не курять сигарети
І вірять у щасливе майбутнє
А може я із іншої планети
Де вірять люди у добро
Чи може я спустилася з комети
Де панувало лиш всесвітнє зло
А може я із іншої планети
Де бігає щасливо дітвора
Де небо чисте і прозоре
Де ще нікого не забрала ця війна...
6
3
424
Осінь...
Крізь роки заглядаю у осінь
Що для щастя нам більше треба?
Листя жовте додолу лине
А дощі викликають потребу...
І повітря у осені чисте!
І ці барви на струнах серця,
Як заграють ту сумну пісню
І дощів уже більше не треба.
І так хочеться впасти у листя
Від краси чарівної співати
І всюди квіти ці дивовижні
У вінок дуже ніжно вплітати
Так красиво і так натхненно,
Так чарівно і дуже пісенно
Осінь тихо нас покидає,
Бо зима ніс свій просуває...
6
0
403
Ненавиджу...
А я ненавиджу себе
Сьогодні, зараз і завжди
Ненавиджу до болі в грудях
Скажіть мені, коли у той світ відійти...
Я ненавиджу свої руки!
Свої груди, ноги, живіт
І хай знову говорять люди
"Вона страшна, як помийний кіт".
І хай боляче ранять словами
Навіть рідні і зовсім близькі
Я не гляну, на себе не гляну
Всі ці спогади, як каміння важкі.
І від дзеркала знову частини
Розлетілись по кімнаті моїй
Я не хочу, нічого не хочу
Заберіть залишок моїх днів.
Я ненавиджу все у собі
І до болю у горлі я буду кричати
Я ж така як інші в цьому світі!
Але як про це сказати....
8
0
401
Я так хочу літати у небі...
Я так хочу літати у небі
Над хмарами співати пісні
І крилами хмарок торкатись
Бо знизу вони наче пух- м'які.
Я хочу злітати у вирій
Куди летять журавлі
Летіти все ближче до сонця
Щоб побачити землі рідні.
Я так хочу літати у небі
Понад хмарами наче птах
Як він вільно летить над степами
Так і я літаю в думках.
9
0
483
Сніг...
О як же взимку, сніг кружляє
А за вікном веселий сміх
А я все кутаюсь в ту ковдру
Бо вже замерз мій навіть ніс
А ті сніжинки все кружляють
Неначе в танці, залюбки
А в небі зірочки вже сяють
Поспи, поспи, одні думки.
Не можу спати, як безсоння
Невже вже третій день без сну
А в серці розцвіло кохання
Ніяк той спокій не знайду.
А як же взимку, сніг кружляє
На пару з вітром- буревій
На небі зіронька вже сяє
Ніяк не стомить сніговій.
7
0
476
Не повертаються герої....
Старенька жіночка біля воріт
Уже потухли її очі
Нікого вже не виглядає
І не пече хліб серед ночі.
Бо сина відняла війна
А онучок десь за кордоном
А серце матері болить
Що сина не побачать очі.
І хай болить всередині назавжди
І хай згора її душа
У бога просить лиш одненьке
"Ти поверни мені моє дитя
Він був молодий, і гарний
Мій син... І очі його голубенькі
Я люблю його, будь ласка, верни
Хай не щемить моє серденько"
А руки старої худощаві такі
І зморені працею тяжкою
Беруть хустиину в'яжуть на чолі
Не повертаються герої....
9
0
424
Снилися мені...
Як снилися мені яскраві сни
Я вже забула що вони бувають.
Вже кілька днів перед очима біль.
А сни всі сірі, наче й там вбивають.
Як спати буду я у мирні дні?
Коли у вухах свист гармати
Коли я чую вистріли гучні
Коли кричу де мама й тато?
Як снилися мені яскраві сни.
В них хмари біло пурпурові
Я забувала все і всіх
Там існувала я і більш нікого.
Коли настане той прекрасний день?
Коли крізь сон я не кричатиму що духу
Коли побачу поряд знов живих
Батьків і друзів, родичів, знайомих.
Я ще маленька, де ж мої батьки?
Приходять уві сні і обіймають
Лиш там щаслива буду навіки
Із вірою що в снах люди не вмирають.
8
2
571
Моє життя...
Осінь... Листя опадає.
Чай, гарячий шоколад.
Вечір, книга аж до ранку
Кава, навіть мармелад.
Ранок, усмішка, вродлива
Речі, одяг, перекус.
Шлях, автобус і зупинка
Метушня і світлофор.
Тут вітання і обійми
Поцілунки чарівні
Потім знову до навчання
Тягнуть нас викладачі.
Так життя минає швидко
Озирнулась, метушня
Вечір, кава і зупинка
От і все моє життя.
8
2
454
Мамо, а татусь повернеться?
- Мамо, а татусь повернеться?
Він не забуде нас?
Чому ти плачеш ріднесенька?
Чи зателефонує зараз?
- Мамо, а тату холодно?
Давай відправимо плед.
Він мабуть там зовсім голодний
І їжі відправимо повен пакет!
- Мамо, а тато повернеться?
Я сумую без нього одна
Давай намалюємо сонечко
Нехай серце йому зігріва.
- Мамо, а тато герой?
Якщо так, то нехай приїде
Я чекаю його стільки днів!
Хай зателефонує по обіді.
- Мамо, вже стільки місяців минуло
Від тата звістки ще нема?
Напиши у листі від мене
Що люблю його сильно я.
- Мамо, а татусь повернеться?
Чи не забуде нас?
Чому ти плачеш ріднесенька?
Може зателефонує зараз...
7
0
448
Вона як мавка лісова...
Вона як мавка лісова
Чудова, гарна, неземна.
Вона одна поміж дерев
Неначе пташка, наче лев
Вона як космос, як буття
Без вроди її я не маю життя
І голос її веде в забуття
Я знаю, що це лиш мої почуття
Вона як ліс надії повна
Як білий день вона безмовна
Уявна, гарна, як примара
Як дух весни вона безхмарна
Як той вогонь вона кривава
Як ті вуста моєї мами- ласкава
Чудова, гарна, неземна
Вона як мавка лісова.
7
0
522
Я намалюю...
Я намалюю на папері- щиру усмішку
А потім приклею її до обличчя
І хай усі бачать - щасливу
І хай усі бачать - повну сили.
А за усмішкою тою, лиш біль і образи
І сльози пекучі все знову на щоках
Від муки щоденної я не сховаюсь
А біль я у серці ховала не раз
Я намалюю на папері- радісні очі
А потім приклею і їх до обличчя
І хай усі бачать - щасливу
І хай усі бачать - повну сили
А очі не брешуть, казали завжди
Я очі сховала, як жити мені?
За очима радості, ховається сльоза
Скоро вже не витрима, скотиться вона.
Я намалюю на папері- себе, про яку мрію
Щоб комплекси і біль сховати на листі
І хай усі бачать - щасливу
І хай усі бачать - повну сили.
7
2
458
Ти...
Це не любов, не привітання.
Не вічність ціла, не кохання.
Це просто ти, такий єдиний
Такий коханий, такий милий
Це і не зорі, і не хмари
Це щось сильніше, аніж мари
Це ти повсюди, твої очі
Твої вуста солодкі хочу
Це щось сильніше, ніж кохання
Щось неземне, солодке, гарне.
Це щось таке, неначе космос
Таке неначе жити хочу
Це ти... Такий єдиний, сильний
Такий хоробрий, воїн милий.
Це ти повсюди і завжди
У мене в серці тільки ти!
6
0
499
Тисячі доріг...
І тисячі доріг у мене шляху
Але із тисячі я вибрав лиш один
Він повен загадковості і страху,
Кохання, спогадів і тисячі причин.
Із тисячі жінок, я вибрав вірну
Одне кохання на усе життя
І хай вона без перестану пісню
Співає в загадковості буття.
І тисячі доріг у мене шляху
Але без сумніву я вибрав лиш один
У ньому дівчина, що без вагань і страху
Співа для мене пісню, без причин...
8
0
457
А я біжу...
А я біжу, далеко в далечінь
Де тільки мрії, море, сад чудовий
Де є хатина, то мій рідний дім
Де є краса така, що відбирає мову
А я біжу, біжу від своїх мрій
Далеко в далечінь, де та пустеля
Забутих мрій, думок і сподівань
Де лишили усе чудове й гарне
Біжу від мрій, за обрієм життя
Де сірих днів ще більше ніж обманів
Я забуваю все, всіх рідних і близьких
Я як дитина тих морських туманів.
9
0
517
Тривога
Кожен ранок, я прокидаюсь
І босоніж біжу у підвал
Бо надворі серена вже грає
Закликає в серці всіх шал
Знову ранок мій неспокійний,
Навіть кави не встигла зробить
А на серці тривога все грає
Закликає мене не тужить.
"Бережи себе милий благаю
Хочу знову тебе обійнять
І хоч серце без тебе страждає
Я не можу тремтіння вгамувать
Милий знаю ти дуже далеко
Але вірю що ти ще живий
Напиши мені милий, що-небудь
Напиши, що ти ще живий..."
А тривога та клята лунає
Кожен ранок і кожну ніч
Мене ковдра твоя обіймає
Я сумую без бебе Киць.
13
2
444
Ти і я...
А що для тебе те моє кохання?
А що для тебе мої почуття?
Коли у дощ, коліна мої стерті
А ніч і день тебе усе нема
А що для тебе ті мої обійми?
Мої слова і крики... Просто тиша?
А що для тебе мої поцілунки?
Мої пісні і вірші... Просто тиша?
А що для тебе те моє кохання?
А що для тебе мої почуття?
Коли у дощ мої коліна стерті
Я знаю, що тепер є тільки ти і я.
7
0
480
Подаруй мені...
Подаруй мені свої обійми
І очі лагідні такі
Подаруй мені вранці поцілунки
З філіжанкою кави в руці
Подаруй мені щастя хвилину
Коли я з тобою на самоті
Коли палкі поцілунки
Блукають по тілу в темноті.
Візьми мої руки жорстоко
Зв'яжи за спиною міцно
Подаруй ці солодкі муки
Коли поруч я із тобою
І хай чутно усім за стіною
Гучні звуки нашої любові
Мені зовсім не соромно
Прошу люби мене такою
Подаруй, незабутні почуття
Просто зараз, благаю у ліжку
Хай хоч чує уся земля
Я люблю тебе зовсім не трішки.
6
4
577
А він знову ріже те серце словами...
А він знову ріже те серце словами
Хватає за шию і душить мене
Вже просто все рівно чи жити, чи вмерти
Хай тільки покине те серце мале.
І хай всі ідуть, життями дороги
Не бачать сліз, безглузде каяття
А в нього на серці немає тривоги
А мене кинджалу, щоб забрати життя
Він знову шепоче про вічність- зрадливе
Говорить кохання- це не життя
А я все ще вірю, що змінитися зможе
Бо серце не вірить, що йде в небуття.
Далеко скажи, ти ще іти можеш
Коли у те серце встромляють ножі
Коли воно б'ється останні хвилини
Як довго, скажи мені, ти ще можеш іти...
5
2
519
Хіба ж то винна я
Хіба ж то винна я
Що колір очей твоїх сірих
Запав мені в душу, сниться мені
Хіба ж то я винна
Що серце кохає
У темряві ночі, у кожному дні
Хіба ж то винна я
Що любов проростає
У серці моєму залишивши слід
Хіба ж то я винна
Що колір очей твоїх сірих
Щоранку й щоночі зі мною навік.
5
0
770
Ми разом чи ні і це має значення...
Ми разом чи ні і це має значення
В очах лиш твоїх я бачу пробачення.
В руках твоїх я бачу всі сили
Ти мій захисник, герой моєї країни!
Ти мужній-коханий, терпляче чекаю
Тобі я листівки щодня надсилаю
І очі змарнілі, а серце кохає
Воно лиш для нього цей ритм відбиває
Ще трохи, ще трохи і він повернеться
На серці моєму як гадина в'ється
Я подумки вірю, щодня я молюся
Щоб він живим додому повернувся
І кожна хвилина без нього- задуха.
І кожна сльоза- наче в морі топлюся
І він десь далеко, але завжди в серці
Без нього воно , як солдат без берців.
6
2
819
Я буду казати що я Українка.
Я буду казати що я Українка.
Я буду казати що я ще жива
Я буду казати про злочин ворожий.
Про біль, який немає забуття!
Ворожі злі руки руйнують країну
Вбивають людей, крадуть їх життя.
І мирного неба давно вже не бачу
Я бачу руїни, замість життя.
Від кожного шороху я вже трясуся.
В завалах знайшли маленьке дитя.
За що? Навіщо, новини дивлюся?
І плачу ночами, що немає життя?
Воно ще маленьке, вже кров'ю залите
Холодне та сине з під завалу несуть.
Я думала страшно, це тільки фільм жахів
Тепер цим жахом стало наше життя.
Мій сильний народ, не впаде на коліна!
Мій сильний народ , переможе війну.
Я вірю що Бог катів не пробачить
І ми не пробачимо їм цю війну...
Я буду казати що я Українка.
Я буду казати що я ще жива
Я буду казати про злочин ворожий.
Про біль, який немає забуття!
26.02.22
10
2
492
