Вірші
Спиніть...
Спиніть цей жах, спиніть облави,
Спиніть невиліковний сказ.
Я в цьому віці гортала книги,
А не тікала чувчи гучний "Бах".
Не падала на землю в темряві кривавій,
Не чула криків, що рвуть небеса.
Я мріяла про ляльок, про дім яскравий,
А не благала, щоб гроза була.
Я знала, що є мама й тато,
Я знала друзів, мала ворогів.
Ми колись гралися в солдатів,
Колись ми гралися в батьків.
В дитячих оченятах — біль і сльози,
І страх, і відчай й темрява страшна.
Вони не пам'ятають мами і тата,
Бо душі їх забрали небеса.
Спиніть цей біль, спиніть розруху,
Спиніть ці крики матерів!
Спиніть усе що крає душу,
Спиніть цей морок моїх снів!
Спиніть цей крик, спиніть це горе,
Спиніть потоки гірких сліз.
Де мир був вчора — нині поле,
Де дім стояв — тепер лиш зріз.
Спиніть цю ніч, де діти плачуть,
Де голос рідний не звучить.
Де кожна мить — мов рана й згадка,
Де серце ниє й не мовчить.
Спиніть цей жах, спиніть облави,
Спиніть невиліковний сказ.
Хто захотів цієї слави?
Хто кинув світ у смертний час?
Хай вам земля поперек горла
Хто сіє смерть і чорний дим.
Хто топче долі, душі кволі,
Хто світ зробив таким глухим...
3
0
191
...
Розпечене небо і постріл у скроні
Дороги замерзлі, розбиті дощем
Тут попіл розносить утомлений сонях
Тут тиша гуде , биттями сердець
Гаряче залізо вривається в груди
Холодне мовчання стискає вуста
І чути питання: за що це все люди?
Чи варта війна хоч одного життя
Горить горизонт і палають окопи
Вчорашні світанки, вже тліють у снах
Тут янголи смерті, збирають до купи
Посмертні останки, сердець людський прах
Хто кинув у землю той вітер гарячий
Що вирвав з грудей нам і радість і сміх
Тут чути віддалено голос дитячий:
"Скажіть же, будь ласка, який на них гріх?"
Тут земля на колінах і світло згасає
Вогонь не горить, він тута палає
Тут біль і тривога, тут знову війна
І смерть все стрибає в обійми добра
5
0
350
Тінь розплати
Завмирає серце і болить душа
В мене вже немає того що несла
Опустіла чаша, напустила зла
Біль і смерть неминучу в дім пронесла
Хмари темно-сірі принесли грозу
Замість чаші щастя - принесли пусту
Вона забирає радості життя
З нею ж зникають турбота й теплота
Прокинулась скорбота, оповила все
Зробила сиротою дитятко мале
Бігає босе, іграшку трясе
Як же пояснити, воно замале
Плачуть всі навколо і змарніло все
А скорботі смішно - сильною стає
Смішно їй від того - ніхто не спасе
А вона від цього тільки зростає
Відцвіли дерева, травка потемніла
І усе забрала ця нечиста сила
Дітки виростають похмурі і злі
В них немає мами, татко ж на війні
Кровоточить рана у серці малім
В неї відібрали її рідний дім
Виросте малятко буде мстити всім
Закладене горнятко злоби у нім
Розцвіли тюльпани у чужім саду
Сльози ще стікають, пам'ятають біду
Знище все навколо злоба, скорбота
І росте дитятко поки йде війна
В серці розростається тільки чорнота
Не дісталось дитяті любові сповна
З усіх сторін наближається, підла сволота
І починається справжня боротьба
Гримить чорне небо, блискавка січе
Дитя вже не плаче - гнів в крові тече
Очі, темні вуглики- світяться вночі
І відлуння вибухів у серці й у душі
Розбита колиска, згарище в дворі
Очі пам'ятають ці картини злі
Замість колискових - гуркіт гармат
Та в очах маляти - розірваний солдат
Жевріє помста в маленьких очах
Світло згасає у страшних снах
Вітер шепоче казки про війну
Дім, що розбитий - про чорну весну
Попіл летить понад згарищем дня
Вчора був татко, а зараз - посмертна плита
Мама лиш тінь на чорній стіні
Замість любові лиш тіні одні
Ніжні долоньки стискають метал
Дитинство згоріло у вихорі скал
Чорна весна не приносить тепла
Вулиці мерзлі, розбита земля
Виросте гілка зруйнованих мрій
Чи стане це дерево тінню надій?
Чи буде воно лиш відлунням розплати
Чорним насінням, що вчиться вбивати?
6
0
130
Тісний зв'язок
Ти наче вітер- тихий, сильний,
Що зносить втому й біль життя.
В очах твоїх - небесний простір,
Де губить розум почуття.
Я - полум’я, що гріє ночі,
Ти - камінь твердий, мов скала.
Та є між нами - щось пророче,
Що доля нам дати змогла.
Немов магніт, нас тягне сила,
Якась незрима, та жива.
Вона тримає нас так щиро,
Що відступає навіть тьма.
Мій подих - шепіт, твій - відлуння,
Вони сплітаються в єдине.
І навіть бурі чи безсоння
Наше кохання не зупинять.
Твоя рука - моя опора,
Мій кожен крок - твоя мета.
Між нами море, але хвилі
Лиш поєднують берега.
Ти - мов світанок після ночі,
Мов сонця промінь у пітьмі.
І навіть там, де в серце злочин,
Ти залишаєшся в мені.
Нехай всі долі перепони
Зривають маски і слова,
Ми все здолаємо, коханий,
Бо наша сила - це любов жива.
4
1
166
___
Я бачив сльози на очах
Я чув усі її ридання
Знаходив спокій у речах
Кохав її попри мовчання
Я бачив усмішку її
І блиск очей мене заводив
Вона траплялась мені в сні
Але крізь неї повз проходив
Я чув той сміх із її уст
Що веселив серце і душу
Я відчував і чув той хруст
Коли я заступитись мушу
Не помічаєш мене знов
Але всерівно поруч буду
І наче злість мене бере
Як біля тебе так багато "бруду".
4
0
250
Скажи чому...
Скажи чому залишився зі мною?
У пелені печалі й нездійсненних мрій
Моя душа розірвана весною
А ти її долонями зігрій
Скажи чому ти все ще поряд?
Із серця все ніяк не йдеш
І лише твій коханий погляд...
Мене у рай знов проведеш.
Скажи чому ти ще кохаєш?
Скажи навіщо я тобі?
А ти мене все ще чекаєш
В холодні ночі зимові
Скажи чому так міцно обіймаєш?
Цілуєш, забуваючи про все.
І зовсім вже не помічаєш
Що гасне погляд мій із кожним днем
І зовсім мало часу залишилось
І я іще радію цьому дню
Наше кохання точно не скінчилось
У сяйві догораючого вогню
Я не померла! Все іще з тобою
Тут біля серця, тихо так б'юсь
Залишуся в тобі я добротою
Із злом всередині тебе борюсь...
5
0
297
Забираючи біль ...
Її душа відлетіла у вирій
Із пташками у небі літа
Це вже зовсім нечиста сила
Забирає невинні серця
Як хмарки пливуть по небу
В темпі вальсу із неба йде дощ
Так вона відлітає у вирій
Забираючи біль із площ
Її серце тендітне і ніжне
Що любило, кохало, жило
Все згоріло, умить запалало
А із неба нарешті йде дощ
Рідні плачуть і тужать, бояться
Що цей люд, що не знає життя
В них немає жалю до дитини
У якої забрали життя
Плями крові в повітрі літають
І нагадують біль до сих пір
А вона відлітає у вирій
Забираючи біль усіх днів...
9
0
316
Мрії і диво
Новорічна ніч настала
І весела й чарівна
Діти мріють про дарунки
Про цукерки і дива
Всі чекають на Мороза
Що у торбі принесе?
Миру? Щастя чи здоров'я?
Він теплом зігріє все!
Діти мріють, вірять в диво
Прикрашають в хаті все
І співають, і радіють
Вірять мрію принесе
Сміх дитячій в кожній хаті
Вірять діти у дива
В кожну хату завітає
Мрія чиста і жива...
5
2
321
Проблема
"Від ударів твоїх, моє тіло покривають шрами
Мені боляче, від усіх ховаю криваві рани
Відлуння криків, здригається будинок
Терпіти це уже не в силах я!
-Рани заживуть!- він все ще виправдовується
Але душевні рани ніяк не загояться!
Душа палає, тіло здригається
Потрібно кричати, натомість від усіх закриваюся...
Він знов обіймає, він любить, кохає
Він поруч, я знаю, зі мною завжди! ...
В душі порожнеча, криваві сліди
"Він б'є, значить любить!"- казали вони."
Її вже немає, вона пішла в вічність
"Він любить, кохає!"- вона лиш страждає
А люди говорять "Насильства не має!"
Вона так боялась і мовити слово
Проблема у тому- піти проти нього
Сказать усім, про проблему свою
Захистити себе і свою сім'ю...
3
0
334
Коханий мій
Ти мій коханий, серденько моє
Ти мій єдиний, ти моє натхнення
Ти моя зірка, що на небі так сяє
Ти моє серце, ти моє кохання
Коханий мій, без тебе я не я
Твої слова- це музика у серці
Без тебе ранок мій не настає
Без тебе лиш туга в моєму серці
Ти мій герой! Ти- ідеал!
Готова я з тобою хоч на світу край
З тобою світ вже зовсім не страшний
Бо ти мій сон, що став навік реальний
Любов моя, коханнячко моє
Доки у грудях серце пісню б'є
Доки душа моя вогнем палає
Кохаю, милий, я лише тебе!
6
3
349
Їжачок
Їжачок пішов у нірку
Там знайшов запаси білки
Довго думав їжачок
І згорнулася у клубок
Білка з зайчиком дружила
З ним стрибати полюбила
Їжачка ж усі боялись
Тому з ним вони не грались
Їжачок вийшов із нірки
І віддав запаси білки
Білка ж довго дивувалась
З їжачком грати зібралась
І тепер наш їжачок
Не страшний лісний звірок.
5
1
305
Багряна осінь
Багряна осінь в гості завітала
Дала надію нам й похмурим дням
Серцями нашим зіграла
І навіть на хвилину не дала шанс снам
Багряна осінь- пахне дощами
Старими книгами і пилом із полиць
І ми давно гуляємо ночами
Я пам'ятаю дні ці світлі до дрібниць
Багряна осінь - холодами виє
Морозом пахне, вітром і сонцем
І рани наші глибокі зашиє
І намалює серце червоним олівцем
Багряна осінь в гості завітала
Дала надію нам, не нашим снам
Сплела барвистими нитками
Наші серця, як наче ми є храм.
5
2
354
Відчувати тепло в твоїх холодних руках...
Відчувати тепло в твоїх холодних руках
У думках твоїх заблукати
Відчувати тебе і лютий свій страх
І про безліч ідей, тобі прошептати
Цей темний шлях, серед шипів
Серед болю і крові, і запаху смерті
Відчувати життя, поміж сотні смертей
І кохаю йому все ж сказати
Зігрівають в твоїх холодних руках
Поміж снігу, сирен і дощу
Відчуваю тепло і лютий свій страх
І якщо ти підеш не прощу
Поміж тисяч людей у підвалі сиджу
І у очі твої я дивлюся
"Я тебе кохаю" тобі я шепчу
І якщо ти підеш зажурюся...
6
2
300
А може...
А може я із іншої планети
Де люди все ще вірять у дива
Для кого я пишу всі ці куплети
Для того, хто ненависть убива!
А може я із іншої планети
Де небо мирне й голубе
Де всі не курять сигарети
І вірять у щасливе майбутнє
А може я із іншої планети
Де вірять люди у добро
Чи може я спустилася з комети
Де панувало лиш всесвітнє зло
А може я із іншої планети
Де бігає щасливо дітвора
Де небо чисте і прозоре
Де ще нікого не забрала ця війна...
6
3
330
Осінь...
Крізь роки заглядаю у осінь
Що для щастя нам більше треба?
Листя жовте додолу лине
А дощі викликають потребу...
І повітря у осені чисте!
І ці барви на струнах серця,
Як заграють ту сумну пісню
І дощів уже більше не треба.
І так хочеться впасти у листя
Від краси чарівної співати
І всюди квіти ці дивовижні
У вінок дуже ніжно вплітати
Так красиво і так натхненно,
Так чарівно і дуже пісенно
Осінь тихо нас покидає,
Бо зима ніс свій просуває...
6
0
295
Без назви
"Не застудись, чекаю вдома"
Слова його, до болю знайомі
А це його шарф у мене на шиї
Який зберіг запах того, хто не прийде
І запах його тіла, все ще є вдома
Його тінь повсюди, навіть на сходах
Його голос у вухах, я його чую
Він той, за ким плакати, довго я буду
"Не замерзай, вдягни рукавиці
І шапку візьми, ту що на полиці
І застегни куртку, бо я тебе знаю
Давай вже іди, і знай я чекаю"
Турбота його діставала так сильно
"Ну я вже доросла!"- кричала нестримно
Тепер би почути його бурмотіння
Коли він насильно і дуже інтимно....
Зав'язує шарф мені знову на шиї
Ображений погляд й погані думки
Але не на довго, він знову цілує
На підлогу знову падають мої книжки...
" Тепер біжи, бо запізнишся
Обережно на сходах... Й про обід не забудь"
Він знову цілує і мучить мої губи
А я насолоджуюсь і серце немов у вирій несуть...
Зав'язую шарф його знову на шиї
А серце від болю... Від туги за ним
Болить і щемить, обливається кров'ю
І голос його, мені не забуть....
І так зима йде рік за роком
А він у серці теплім назавжди
Його вже немає, він десь далеко
А вона й без нього сильна назавжди....
8
5
309
І хай твої долоні, мене не обіймають...
І хай твої долоні, мене не обіймають
І хай ті карі очі на мене вже не глянуть
І хай твої уста, не скажуть ані слова
Не відчуваю більше радость, лиш горе.
Колись ти був у серці, тепер ти не зі мною
І біль із мене ллеться слізьми як наче море
Ти був у мене в серці, тепер вже невідомо
Всередині те серце, стукає як хворе
Ти десь далеко іншій, купуєш ті троянди
Говориш компліменти, виразно і яскраво
А що зробив зі мною? Залишив назавжди!
Тепер моє серце, не витрима біди
І хай та сніжна осінь зігріє мені душу
Бо ти сказав слова, мені тепер байдужі
І хай тепер з другою ти створюєш казки
Я мрію що зі мною, тоді то був не ти...
13
0
509
Я відчувала що тепер одна....
Дивлюся в очі твої, веселкові
У них давно написаний роман
І ці сорочки твої фіалкові
Несуть в собі несказанний обман
А я закохуюсь у ті невинні очі
У їх безкраї широти водяні
І любо так дивитися всі ночі
В небесні очі, наче весняні
Але ти раптом став переді мною
Із болем і журбою в тих очах
"У мене є дружина і дитина
Пробач, що я так довго мовчав"
І рухнули усі мої кордони
І біль мов пелена, перед очей
Скували тіло сильнії судоми
І виривалось серце із грудей
А ти стояв отак переді мною
І сильно так в обіймах сковував
Казав слова, мені вже невідомі
І сльози болю з щік зціловував
Я вирвалась із сильних тих обіймів!
І витерла із щік я ту всю сіль!
І ненависть, і біль, і навіть сльози
Ти породив в мені просто за мить
І я від тебе бігла, як від звіра
Заполонив ти серце моє вмить
І біль безкрає море всередині
Яке у непогоду все штурмить
Я закохалась в тебе, божевілля!
За що мені від тебе вся ця біль
Як виривають серце без наркозу
І це не боляче, як ти мені зробив!
От краще б ногу я собі зламала
Як ти мені умить шию зкрутив
Навіщо тепер жити я не знаю
Коли всередині тебе лиш тільки біль...
Я йшла неспішно, тихо по перону
Де голосно кричала дітвора
Я відчувала лиш нестримну втому
Я відчувала що тепер одна....
11
2
335
Хвилини...
Можливо навіть на хвилини
Відчути запах твій і нотки сподівань
Ти врешті-решт як ті перлини
Любуєш око моїх навіювань
Ти врешті-решт приїдеш, я це знаю
Коли ми так далеко, але є
Ти моя віра, мої сподівання
У довге і щасливе майбутнє
І ось неначе поруч ти, я сильно обіймаю
Але я вже сумую, сильно так
Бо знаю, що приїхав не надовго
І може завтра я вже скажу "Прощавай!"
Але ця мить! Хвилини ці з тобою
Вони зі мною назавжди!
І коли їдеш, знай що на частини
Розпалась серце й боляче мені
І та біль мене не відпускає
Зі мною поруч зранку і вночі
Лише коли в обіймах я тебе стискаю
Та біль минає, хоч на хвилини...
11
4
362
Невпинно говірка...
Я хочу з тобою про щось бурмотіти
Казати тобі як я сильно люблю
Щебетати на ґанку і аж до світанку,
Базікати коли готую нам сніданки
Розказати як пройшов мій день
Бубоніти під носа насупивши брови
Гомоніти, кричати, розповісти про те
Як люблю я читати щоночі.
Лепетати, базікати буду з тобою
А ти головне не мовчи. Розкажи мені
Як це жити зі мною, такою невпинно говіркою.
12
6
382
Люблять очі тую вроду...
Люблять очі тую вроду
Люблять, аж не можуть
Тільки місяць в небо зійде
Відразу захочуть...
Ой та врода молодого
З розуму зводить
Очі хочуть, та не можуть
Бо є інша в нього
Любе личко, милі брови
Гарно так говорить
Стан високий, сильні руки
З розуму зводять
Так кохають мої очі
Серце, аж щемить
Як він іншу та до себе...
Боже вбережи!
Люблять очі його вроду
В серці щось болить
Він з другою, він лиш її
Буде вік любить
Що ж робити із коханням?
Як його убить?
Як зробити, щоб ті очі
Перестали лить
Лить ті сльози над рікою
Ввечері пізненько
Як я люблю тую вроду
Аж щемить серденько
Очі люблять, хоч і знають
Не буде моїм!
Та ті очі так засяють
Лиш на хвильку з ним
Люблю вроду козаченька
Та не буде мій ...
В нього мила теж гарненька
Хай він буде їй!
А ті очі що кохають
Будуть виглядати
Коли милий з хати вийде
Буду аж співати!
Люблять очі милий погляд
Він не дасть заснути
Любить серце вроду тую
І не дасть забути
І як милий знову гляне
В калюжі втоплюся
Я розтану, не забуду
Богу я вклонюся
Люблять очі тую вроду
Та не буде мій
В нього жінка теж красуня
Хай він буде їй!
Я ж з коханням в серці вічним
Навіки засну!
Хай кохає, стільки хоче
Мені всеодно...
10
0
660
Мільйони слів
І мільйони слів не про любов
І тисячі навіювань про неможливе
І відчуття, і зараз я не про любов
Я відчуваю себе дуже нещасливо
І мільйони слів... Та ні про що!
І марні сподівання про кохання
Та ти говориш мені абищо
А я лиш мрію, про слова кохання...
І мільйони слів, приносять біль
І роздирають тільки-но заживші рани
Пробуджують у серці тільки цвіль
Хай наші душі, рознесе вітрами ...
10
0
359
Ти живий- і мені цього досить
Ти живий- і мені цього досить
Хоч між нами години ходьби
І я знову тебе попрошу
Я благаю далеко не йди
Ти живий- і мені цього досить!
Хай хоч буря буде, заметіль!
Ноги самі до тебе хочуть
Хоч до тебе той шлях непростий.
Ти живий-і мені цього досить!
Знову чую те серце твоє
І воно мене, вже ніколи не спросить
Як то жити коли поруч тебе немає?
Ти живий-і мені цього досить!
Як ковтка у спекотній день
Ти далеко поїдеш, знову!
Хоч прощання те все важче.
Мені знов тебе не вистачає
Хочу знову тебе обійнять
І хай сльози все знову стікають
Ти живий- і я вірю в тебе!
9
2
570
Ненавиджу...
А я ненавиджу себе
Сьогодні, зараз і завжди
Ненавиджу до болі в грудях
Скажіть мені, коли у той світ відійти...
Я ненавиджу свої руки!
Свої груди, ноги, живіт
І хай знову говорять люди
"Вона страшна, як помийний кіт".
І хай боляче ранять словами
Навіть рідні і зовсім близькі
Я не гляну, на себе не гляну
Всі ці спогади, як каміння важкі.
І від дзеркала знову частини
Розлетілись по кімнаті моїй
Я не хочу, нічого не хочу
Заберіть залишок моїх днів.
Я ненавиджу все у собі
І до болю у горлі я буду кричати
Я ж така як інші в цьому світі!
Але як про це сказати....
8
0
295
Я так хочу літати у небі...
Я так хочу літати у небі
Над хмарами співати пісні
І крилами хмарок торкатись
Бо знизу вони наче пух- м'які.
Я хочу злітати у вирій
Куди летять журавлі
Летіти все ближче до сонця
Щоб побачити землі рідні.
Я так хочу літати у небі
Понад хмарами наче птах
Як він вільно летить над степами
Так і я літаю в думках.
9
0
372
Сніг...
О як же взимку, сніг кружляє
А за вікном веселий сміх
А я все кутаюсь в ту ковдру
Бо вже замерз мій навіть ніс
А ті сніжинки все кружляють
Неначе в танці, залюбки
А в небі зірочки вже сяють
Поспи, поспи, одні думки.
Не можу спати, як безсоння
Невже вже третій день без сну
А в серці розцвіло кохання
Ніяк той спокій не знайду.
А як же взимку, сніг кружляє
На пару з вітром- буревій
На небі зіронька вже сяє
Ніяк не стомить сніговій.
6
0
372
Не повертаються герої....
Старенька жіночка біля воріт
Уже потухли її очі
Нікого вже не виглядає
І не пече хліб серед ночі.
Бо сина відняла війна
А онучок десь за кордоном
А серце матері болить
Що сина не побачать очі.
І хай болить всередині назавжди
І хай згора її душа
У бога просить лиш одненьке
"Ти поверни мені моє дитя
Він був молодий, і гарний
Мій син... І очі його голубенькі
Я люблю його, будь ласка, верни
Хай не щемить моє серденько"
А руки старої худощаві такі
І зморені працею тяжкою
Беруть хустиину в'яжуть на чолі
Не повертаються герої....
9
0
315
Снилися мені...
Як снилися мені яскраві сни
Я вже забула що вони бувають.
Вже кілька днів перед очима біль.
А сни всі сірі, наче й там вбивають.
Як спати буду я у мирні дні?
Коли у вухах свист гармати
Коли я чую вистріли гучні
Коли кричу де мама й тато?
Як снилися мені яскраві сни.
В них хмари біло пурпурові
Я забувала все і всіх
Там існувала я і більш нікого.
Коли настане той прекрасний день?
Коли крізь сон я не кричатиму що духу
Коли побачу поряд знов живих
Батьків і друзів, родичів, знайомих.
Я ще маленька, де ж мої батьки?
Приходять уві сні і обіймають
Лиш там щаслива буду навіки
Із вірою що в снах люди не вмирають.
8
2
461
Моє життя...
Осінь... Листя опадає.
Чай, гарячий шоколад.
Вечір, книга аж до ранку
Кава, навіть мармелад.
Ранок, усмішка, вродлива
Речі, одяг, перекус.
Шлях, автобус і зупинка
Метушня і світлофор.
Тут вітання і обійми
Поцілунки чарівні
Потім знову до навчання
Тягнуть нас викладачі.
Так життя минає швидко
Озирнулась, метушня
Вечір, кава і зупинка
От і все моє життя.
8
2
346
О як мені бути...
О як мені бути з тобою
Сьогодні і завтра - завжди
Коли у серці твоєму
Інша співає пісні
О як мені бути, коли від болю
Стискає у грудях, холодні долоні,
Заплакані очі, розбита душа
Вона у полоні, без тебе вона
Я знову співаю для тебе пісні
І серце із кров'ю, вибухає в мені
Співає для тебе, розбита душа
Вона вже без тіла, без тебе вона
О як мені бути сьогодні з тобою
Дивлюся на тебе і наче в полоні
В полоні очей твоїх чарівних
О як мені бути, бути без них?
6
0
407
Мамо, а татусь повернеться?
- Мамо, а татусь повернеться?
Він не забуде нас?
Чому ти плачеш ріднесенька?
Чи зателефонує зараз?
- Мамо, а тату холодно?
Давай відправимо плед.
Він мабуть там зовсім голодний
І їжі відправимо повен пакет!
- Мамо, а тато повернеться?
Я сумую без нього одна
Давай намалюємо сонечко
Нехай серце йому зігріва.
- Мамо, а тато герой?
Якщо так, то нехай приїде
Я чекаю його стільки днів!
Хай зателефонує по обіді.
- Мамо, вже стільки місяців минуло
Від тата звістки ще нема?
Напиши у листі від мене
Що люблю його сильно я.
- Мамо, а татусь повернеться?
Чи не забуде нас?
Чому ти плачеш ріднесенька?
Може зателефонує зараз...
7
0
336
Вона як мавка лісова...
Вона як мавка лісова
Чудова, гарна, неземна.
Вона одна поміж дерев
Неначе пташка, наче лев
Вона як космос, як буття
Без вроди її я не маю життя
І голос її веде в забуття
Я знаю, що це лиш мої почуття
Вона як ліс надії повна
Як білий день вона безмовна
Уявна, гарна, як примара
Як дух весни вона безхмарна
Як той вогонь вона кривава
Як ті вуста моєї мами- ласкава
Чудова, гарна, неземна
Вона як мавка лісова.
7
1
418
Я намалюю...
Я намалюю на папері- щиру усмішку
А потім приклею її до обличчя
І хай усі бачать - щасливу
І хай усі бачать - повну сили.
А за усмішкою тою, лиш біль і образи
І сльози пекучі все знову на щоках
Від муки щоденної я не сховаюсь
А біль я у серці ховала не раз
Я намалюю на папері- радісні очі
А потім приклею і їх до обличчя
І хай усі бачать - щасливу
І хай усі бачать - повну сили
А очі не брешуть, казали завжди
Я очі сховала, як жити мені?
За очима радості, ховається сльоза
Скоро вже не витрима, скотиться вона.
Я намалюю на папері- себе, про яку мрію
Щоб комплекси і біль сховати на листі
І хай усі бачать - щасливу
І хай усі бачать - повну сили.
7
2
357
Просто будь...
Ти просто будь для мене кимось
Як хочеш... Вітром чи дощем...
Ти просто будь у мене в серці
Таким як є... Чи лихом смерті
Ти будь для мене, сонцем в небі
Таким яскравим і жарким
І неосяжним, і не впертим
Ти просто будь для мене кимось
Ти будь для мене райським садом
Де я візьму "запретный плод"
Де буде кара, гірше смерті
Але прошу я просто будь.
Ти будь для мене богом всемогутнім
Щоби любов у серці проросла
Отою квіткою кохання
Вона до мене долю привела
Ти будь для мене Всесвітом і світом
Ковтком води в спекотній день
Росою зранку, в серці забаганки
Дитячим сміхом, криком і теплом.
Ти просто будь для мене кимось
Ким хочеш, просто поруч будь
Хоч в серці, хоч в крові, хоч в пісні
Для мене просто, прошу будь....
7
2
356
Хочу поруч...
Я просто так з тобою хочу поруч
Посидіти і притулитись до плеча
І руку свою з твоєю схрестити
І час щоб зупинився, як свіча.
О, Господи, як же багато хочу...
Да просто так... Посидіти з тобою.
Говорити як багато займаєш
Місця у серці малому.
Мені так потрібен твій запах
Обійми і руки міцні
І нехай інші кажуть, що бачать...
Дуже швидко летять з тобою дні.
Все на потім... А як же сьогодні?
Сьогодні з тобою й навік
Хочу говорити як кохаю
Бо в серці ти єдиний чоловік!..
7
0
434
Ти...
Це не любов, не привітання.
Не вічність ціла, не кохання.
Це просто ти, такий єдиний
Такий коханий, такий милий
Це і не зорі, і не хмари
Це щось сильніше, аніж мари
Це ти повсюди, твої очі
Твої вуста солодкі хочу
Це щось сильніше, ніж кохання
Щось неземне, солодке, гарне.
Це щось таке, неначе космос
Таке неначе жити хочу
Це ти... Такий єдиний, сильний
Такий хоробрий, воїн милий.
Це ти повсюди і завжди
У мене в серці тільки ти!
6
0
389
Тисячі доріг...
І тисячі доріг у мене шляху
Але із тисячі я вибрав лиш один
Він повен загадковості і страху,
Кохання, спогадів і тисячі причин.
Із тисячі жінок, я вибрав вірну
Одне кохання на усе життя
І хай вона без перестану пісню
Співає в загадковості буття.
І тисячі доріг у мене шляху
Але без сумніву я вибрав лиш один
У ньому дівчина, що без вагань і страху
Співа для мене пісню, без причин...
8
0
351
А я біжу...
А я біжу, далеко в далечінь
Де тільки мрії, море, сад чудовий
Де є хатина, то мій рідний дім
Де є краса така, що відбирає мову
А я біжу, біжу від своїх мрій
Далеко в далечінь, де та пустеля
Забутих мрій, думок і сподівань
Де лишили усе чудове й гарне
Біжу від мрій, за обрієм життя
Де сірих днів ще більше ніж обманів
Я забуваю все, всіх рідних і близьких
Я як дитина тих морських туманів.
9
0
405
Тривога
Кожен ранок, я прокидаюсь
І босоніж біжу у підвал
Бо надворі серена вже грає
Закликає в серці всіх шал
Знову ранок мій неспокійний,
Навіть кави не встигла зробить
А на серці тривога все грає
Закликає мене не тужить.
"Бережи себе милий благаю
Хочу знову тебе обійнять
І хоч серце без тебе страждає
Я не можу тремтіння вгамувать
Милий знаю ти дуже далеко
Але вірю що ти ще живий
Напиши мені милий, що-небудь
Напиши, що ти ще живий..."
А тривога та клята лунає
Кожен ранок і кожну ніч
Мене ковдра твоя обіймає
Я сумую без бебе Киць.
13
2
338
Ти і я...
А що для тебе те моє кохання?
А що для тебе мої почуття?
Коли у дощ, коліна мої стерті
А ніч і день тебе усе нема
А що для тебе ті мої обійми?
Мої слова і крики... Просто тиша?
А що для тебе мої поцілунки?
Мої пісні і вірші... Просто тиша?
А що для тебе те моє кохання?
А що для тебе мої почуття?
Коли у дощ мої коліна стерті
Я знаю, що тепер є тільки ти і я.
7
0
377
Подаруй мені...
Подаруй мені свої обійми
І очі лагідні такі
Подаруй мені вранці поцілунки
З філіжанкою кави в руці
Подаруй мені щастя хвилину
Коли я з тобою на самоті
Коли палкі поцілунки
Блукають по тілу в темноті.
Візьми мої руки жорстоко
Зв'яжи за спиною міцно
Подаруй ці солодкі муки
Коли поруч я із тобою
І хай чутно усім за стіною
Гучні звуки нашої любові
Мені зовсім не соромно
Прошу люби мене такою
Подаруй, незабутні почуття
Просто зараз, благаю у ліжку
Хай хоч чує уся земля
Я люблю тебе зовсім не трішки.
6
4
471
А він знову ріже те серце словами...
А він знову ріже те серце словами
Хватає за шию і душить мене
Вже просто все рівно чи жити, чи вмерти
Хай тільки покине те серце мале.
І хай всі ідуть, життями дороги
Не бачать сліз, безглузде каяття
А в нього на серці немає тривоги
А мене кинджалу, щоб забрати життя
Він знову шепоче про вічність- зрадливе
Говорить кохання- це не життя
А я все ще вірю, що змінитися зможе
Бо серце не вірить, що йде в небуття.
Далеко скажи, ти ще іти можеш
Коли у те серце встромляють ножі
Коли воно б'ється останні хвилини
Як довго, скажи мені, ти ще можеш іти...
5
2
416
Хіба ж то винна я
Хіба ж то винна я
Що колір очей твоїх сірих
Запав мені в душу, сниться мені
Хіба ж то я винна
Що серце кохає
У темряві ночі, у кожному дні
Хіба ж то винна я
Що любов проростає
У серці моєму залишивши слід
Хіба ж то я винна
Що колір очей твоїх сірих
Щоранку й щоночі зі мною навік.
5
0
655
Ми разом чи ні і це має значення...
Ми разом чи ні і це має значення
В очах лиш твоїх я бачу пробачення.
В руках твоїх я бачу всі сили
Ти мій захисник, герой моєї країни!
Ти мужній-коханий, терпляче чекаю
Тобі я листівки щодня надсилаю
І очі змарнілі, а серце кохає
Воно лиш для нього цей ритм відбиває
Ще трохи, ще трохи і він повернеться
На серці моєму як гадина в'ється
Я подумки вірю, щодня я молюся
Щоб він живим додому повернувся
І кожна хвилина без нього- задуха.
І кожна сльоза- наче в морі топлюся
І він десь далеко, але завжди в серці
Без нього воно , як солдат без берців.
6
2
710
Я буду казати що я Українка.
Я буду казати що я Українка.
Я буду казати що я ще жива
Я буду казати про злочин ворожий.
Про біль, який немає забуття!
Ворожі злі руки руйнують країну
Вбивають людей, крадуть їх життя.
І мирного неба давно вже не бачу
Я бачу руїни, замість життя.
Від кожного шороху я вже трясуся.
В завалах знайшли маленьке дитя.
За що? Навіщо, новини дивлюся?
І плачу ночами, що немає життя?
Воно ще маленьке, вже кров'ю залите
Холодне та сине з під завалу несуть.
Я думала страшно, це тільки фільм жахів
Тепер цим жахом стало наше життя.
Мій сильний народ, не впаде на коліна!
Мій сильний народ , переможе війну.
Я вірю що Бог катів не пробачить
І ми не пробачимо їм цю війну...
Я буду казати що я Українка.
Я буду казати що я ще жива
Я буду казати про злочин ворожий.
Про біль, який немає забуття!
26.02.22
10
2
377
