Мамо, а татусь повернеться?
Анна Вишневська
- Мамо, а татусь повернеться? Він не забуде нас? Чому ти плачеш ріднесенька? Чи зателефонує зараз? - Мамо, а тату холодно? Давай відправимо плед. Він мабуть там зовсім голодний І їжі відправимо повен пакет! - Мамо, а тато повернеться? Я сумую без нього одна Давай намалюємо сонечко Нехай серце йому зігріва. - Мамо, а тато герой? Якщо так, то нехай приїде Я чекаю його стільки днів! Хай зателефонує по обіді. - Мамо, вже стільки місяців минуло Від тата звістки ще нема? Напиши у листі від мене Що люблю його сильно я. - Мамо, а татусь повернеться? Чи не забуде нас? Чому ти плачеш ріднесенька? Може зателефонує зараз...
2023-03-23 08:49:40
7
0
Інші вірші поета
А він знову ріже те серце словами... Я намалюю... Вона як мавка лісова... Просто будь...
Інші поети
Arif Babatinca
@arif_babatinca
Ail
@ail_bookworm
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12005
Печаль прячется в словах
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...
50
12
4390