Осінь...

Анна Вишневська

Крізь роки заглядаю у осінь Що для щастя нам більше треба? Листя жовте додолу лине А дощі викликають потребу... І повітря у осені чисте! І ці барви на струнах серця, Як заграють ту сумну пісню І дощів уже більше не треба. І так хочеться впасти у листя Від краси чарівної співати І всюди квіти ці дивовижні У вінок дуже ніжно вплітати Так красиво і так натхненно, Так чарівно і дуже пісенно Осінь тихо нас покидає, Бо зима ніс свій просуває...

2023-09-26 10:49:45

Інші вірші поета

Я буду казати що я Українка. Не повертаються герої.... Тінь розплати А я біжу...

Інші поети

Bai Hwar

@ymoea104

Маргаритка

@flowwwer

Purvi Balani

@prv07

Схожі вірші

Всі

Хай буде так

Юлія Богута

«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.

5921

"Письмо ушедших дней"

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.

3142