Наразі
regfery
Утопився б я наразі. Та живу чомусь і далі, Все мені це остогидло, Аж нутро назовні вийшло, Воно таке гниле й чернюще, Ніби в Стіксі окунулось, Не рятують вже мене, Ночі темні від ідей. Вже не можу, все обірвалось, Лють, надія і бідкання, Впало все в бездонну яму, Не побачу я вже їх - у роздумах своїх. Там лише кривава тиша. Від війни з самим собою, Все померло і згнило, Не зявиться більше, там біле крило. Не погляну зорям я в вічі, Не знайду там тепло я одвіччя. Буду блукати як той сиротина, У пустелі бездушній та сірій. Все в мені вже затихло, Не буде там сонце світити, Буду потрохи я те відчищяти, Від крові й від пилу. Віри немає у день сьогодений, І це мій останій, акорд. Він буде лунати у твоїм прийдешнім, В якому я буду мертвий.
2023-04-21 09:53:04
1
0
Інші вірші поета
Люди Сонце Очі Хайку?
Інші поети
Veronika Gold
@Goldenbum
Юлія
@loveislife
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11535
Question 1?/Вопрос 1?
shadowlinxxx morgan
The girl that questions everything,is a girl that needs many answers.She wanders the earth trying to find the person that can answer her many queries.Everthing she writes has a hidden question that makes her heart ache and her head hurt.She spends days writing sad story's that she forgets her sad life.Shes in a painful story that never ends,she's in a story that writes itself.The pages in the book were filled ever so easy,because her heart wrote it for her.She spent her life being afraid,that's what made it so boring.Finding her passion was easy,but fulfilling it was the hardest part of all.Her writing may be boring and sad,but it's what keeps her sane. "She had all the questions in the word,and he had all the answers." Lillian xx
45
8
3846