Блог
Всі
Грань
Особисте
Я на грані, проведу вечір в колі сім'ї, а завтра спробую не вбитись, криє кожні декілька хвилин що вовком вити хочеться. Я намагався виходити за рамки, пробувати нове, та нічого не допомогло, життя прекрасне, та схоже зворотня його монета мене розчавила
1
93
Погляд
Думки вголос, Особисте
Змучений погляд дивився в далечінь вічності, розуміючи наскільки буття прекрасна та жахливе в своїй одноразовості.
1
108
Вічність
Цікаве, Думки вголос, Цитати
Я не боюсь вічності — я боюсь моментів які тривають вічність.
1
349
Вірші
Всі
Наразі
Утопився б я наразі.
Та живу чомусь і далі,
Все мені це остогидло,
Аж нутро назовні вийшло,
Воно таке гниле й чернюще,
Ніби в Стіксі окунулось,
Не рятують вже мене,
Ночі темні від ідей.
Вже не можу, все обірвалось,
Лють, надія і бідкання,
Впало все в бездонну яму,
Не побачу я вже їх - у роздумах своїх.
Там лише кривава тиша.
Від війни з самим собою,
Все померло і згнило,
Не зявиться більше, там біле крило.
Не погляну зорям я в вічі,
Не знайду там тепло я одвіччя.
Буду блукати як той сиротина,
У пустелі бездушній та сірій.
Все в мені вже затихло,
Не буде там сонце світити,
Буду потрохи я те відчищяти,
Від крові й від пилу.
Віри немає у день сьогодений,
І це мій останій, акорд.
Він буде лунати у твоїм прийдешнім,
В якому я буду мертвий.
1
0
150
Очі
Очі свої зайняти вогнем,
Ти наврядчи зможеш уже,
Їх змії з'їдять з пекельним вогнем,
І осліпниш як сонце ти з днем.
Будеш блукати в чорному світі,
Без мрій, без надій, у самотині,
Кого б не любив, кого б не чекав,
Ти матимеш відчай в антитілах.
Продав ти коня і пів королівста віддав,
Чи отримав ти - те що мав?
Чи відчув ти кохання та єдність сердць?
Ні? То слухай тепер, мій ти кінець.
Він мав безповоротній фінал
Такий крутий, що мене аж зламав
Повалив до самого долу,
Так що фундамент закришився поволі.
Я все чекав, на той порятунок,
Та він не зявився і я тепер тут,
Пишу щось у всесвіт крихкий як одвіччя,
І не молюся богам я більше тернистим.
Все відпусти по тихому Нілу,
До самого Анубіса, в тишу.
Там де не чути стуку сердць,
Там де мертві ідуть під вінець.
0
0
151
Річки
Очі мої стікають річками --
Наповнюють рота срібним кришталем,
Я його випиваю неначе нектар,
Це моя втіха - це мій житєвий трактат.
Тиша мене гризе як терміти,
Від долу до стріхи, до самої кістки,
Все вигризає неначе Альпи,
Вони в цьому майстри понад майстрами.
Мене все вкиручує наче цунамі,
Холод тече по моїм судинам,
Нічого не вдіять у цьому стані,
Лиш Хельзі молитися у пердсмертному танці.
Безодня мене вже не прийме.
Я утоплся в дурмані,
В тому що з небесами,
Танцює понад полями.
Крик мій поволі стиха,
Немає йому вороття,
Все з мене вижав неначе з доща,
А поля, так і - не розквіта.
Продовжу кричати, та вже без сліз,
Непотрібні вони поміж цих гріз.
Вони омиють мене м'яким дощем,
Та тихо промовлять "-......"
1
0
165
