Тартарари
(18+)
Небо нині чорно біле, Я в скорботі і понині. Люди йдуть кудись собі, І думка лиш — "це все облиш". Кожен день неначе гонка, Зі своїм розп'ятим мозком . Я все думаю "чому", Та всесвіту - все похую. Дні ці чорні в голові , Визивають крик душі. Сліз уже нема в мені, Лиш порожнеча в животі. Я все йду кудись туди, Де немає чорноти, Там де небо у іржі, І я кочусь в тартарари.
2023-04-18 07:13:20
2
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Георгій Мережин
Дуже круто
Відповісти
2023-04-20 21:39:30
Подобається
Схожі вірші
Всі
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
4929
Темнота теней ночи ...
Пусто стало без границы Ночь взошла забрав луч дня Темны улицы, как тишины темницы , Освещает только свет одного фонаря ... Покров одеяла ночи вкрыто небо В далеке не страшны мне тени ветвей И не будоражит больше холод ветра , Что касается руками глубины очей ... Бурю льда он не приносит Темнота стала привычна мне Звук сверчков не веет грустью Больше ничего бояться нет... Свет от звёзд полны свеченьем Они стали снов мечты путей Для того , кто вдруг заблудит И поддастся темноте своей ...
44
13
2476