Тартарари
regfery
(18+)
Небо нині чорно біле, Я в скорботі і понині. Люди йдуть кудись собі, І думка лиш — "це все облиш". Кожен день неначе гонка, Зі своїм розп'ятим мозком . Я все думаю "чому", Та всесвіту - все похую. Дні ці чорні в голові , Визивають крик душі. Сліз уже нема в мені, Лиш порожнеча в животі. Я все йду кудись туди, Де немає чорноти, Там де небо у іржі, І я кочусь в тартарари.
2023-04-18 07:13:20
2
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Георгій Мережин
Дуже круто
Відповісти
2023-04-20 21:39:30
Подобається
Інші вірші поета
Люди Раґнарьок Сердце ...
Інші поети
Syram
@Syram
Элизабет Тейлор
@anastasiya_derechey
Схожі вірші
Всі
Тарантела (Вибір Редакції)
Фαйղα Եօթթí #AР #FN
І ніжний спомин серця оживився В нестримнім танці тіла — тарантели, Коли тебе відносить в зовсім інші Світи буття — яскраві й небуденні. Коли душа вогнями іржавіє, Кричить до тебе екстраординарним Неспинним рухом палкої стихії! Чому стоїш? Хутчіш в танок за нами! Бо тут тебе почують навіть боги, Суворі стержні правди на планеті. Танцюй-співай у дивній насолоді, Бо то є радість в ритмі тарантели!... Твоє ж життя невічне, зголосися? В мовчанні втопиш душу і печалі? Чи може разом з нами наймиліше Відкинеш маску сорому й кайдани? *** Переклад в коментарях 🔽🔽🔽
43
33
9043
Мої слова
Ай
Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.
85
0
4822