Річки

regfery

Очі мої стікають річками -- Наповнюють рота срібним кришталем, Я його випиваю неначе нектар, Це моя втіха - це мій житєвий трактат. Тиша мене гризе як терміти, Від долу до стріхи, до самої кістки, Все вигризає неначе Альпи, Вони в цьому майстри понад майстрами. Мене все вкиручує наче цунамі, Холод тече по моїм судинам, Нічого не вдіять у цьому стані, Лиш Хельзі молитися у пердсмертному танці. Безодня мене вже не прийме. Я утоплся в дурмані, В тому що з небесами, Танцює понад полями. Крик мій поволі стиха, Немає йому вороття, Все з мене вижав неначе з доща, А поля, так і - не розквіта. Продовжу кричати, та вже без сліз, Непотрібні вони поміж цих гріз. Вони омиють мене м'яким дощем, Та тихо промовлять "-......"

2023-04-20 07:54:09

1

0

Схожі вірші

Всі

Why?

Лунная Лапа

I was alone. I am alone. I will be alone. But why People always lie? I can't hear it Every time! And then They try to come Back. And i Don't understand it. Why?

61

4

8995

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

12014