Річки
Очі мої стікають річками -- Наповнюють рота срібним кришталем, Я його випиваю неначе нектар, Це моя втіха - це мій житєвий трактат. Тиша мене гризе як терміти, Від долу до стріхи, до самої кістки, Все вигризає неначе Альпи, Вони в цьому майстри понад майстрами. Мене все вкиручує наче цунамі, Холод тече по моїм судинам, Нічого не вдіять у цьому стані, Лиш Хельзі молитися у пердсмертному танці. Безодня мене вже не прийме. Я утоплся в дурмані, В тому що з небесами, Танцює понад полями. Крик мій поволі стиха, Немає йому вороття, Все з мене вижав неначе з доща, А поля, так і - не розквіта. Продовжу кричати, та вже без сліз, Непотрібні вони поміж цих гріз. Вони омиють мене м'яким дощем, Та тихо промовлять "-......"
2023-04-20 07:54:09
1
0
Схожі вірші
Всі
Печаль прячется в словах
Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...
50
12
3749
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
1864