Що таке любов
Що таке любов? Чи дане зверху почуття, що надає сенс буття, і змушує нас до обнов. Чи комбінація гормонів, чи може гра нейронів, що ми хімією зовемо, хоч інколи клянемо. Як виникає почуття, чи вибираємо кого любити, чи це вияв з небуття, яке не можемо спинити. Як ми починаємо любити, як ми знаємо, що це воно, як відчуваємо, що нам дано, як зачинаємо вірити? Як виникає це чуття, як відповідь на наші молитви, як нашого розгрішення схлипи, як шанс відчути підняття. Які щасливі ми коли взаємне, і які нещасні, коли нас відкидають, як віримо у все приємне, і, як усі надії покидають. Чи можем заслужити на любов, Чи це безумця сподівання, що роються від довгого страждання, Від того, що не знає він любові. Чи варто звинувачувать когось, що не може нам відповісти, чи вільний він у своїй власти, чи просто слухає чогось. Як почувається людина, яка не може нам відповісти, чи відчуває наші болі, чи терзає її провина. Чи покою вона жадає, від наших усіх зітхань, забути нас лише бажає, щоб відпочить від наших прохань. Як ми можемо любити? тих для кого нас нема, хіба поглянуть жартома, а ми розгублені й розбиті. Чи варто жертвувати час, для тих, хто нас забуває, усе віднєкується повсякчас, хто нас періодично відсуває. Як ми втрачаємо себе, в безглуздому чеканні, приречені та безталанні, як губимо себе. Як хочемо любити, щоразу зазнаючи невдач, як тихо приховуємо плач, і прагнемо творити. Чи після усіх страждань, у нас ще жевріє надія, на здійснення наших сподівань, чи це лиш нездійснена мрія? 18 вересня 2023 року
2023-09-18 12:42:18
0
0
Схожі вірші
Всі
Я і ніч
Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.
105
8
12522
Недоречне (UA)
жодної коми читай як хочеш бо мені байдуже я поет *** я поет тож спалюй все що було до мене минуле — нікчемне бо не існує я поет головний поціновувач твоїх забаганок пізнаю тебе і настане ранок коли ти більше не знайдеш ні мене ні моїх речей я поет тож закохаюсь у самий недоречний час з'явлюсь на твоєму порозі, увімкну джаз і спробую залікувати усі твої рани внутрішні відкриті або навіть рвані а потім просто видалюсь геть бо так хочеш ти я поет тому в мене жодної причини запам'ятовувати якісь адреса там де я був — мене не знайти хіба ж то не у тому краса? тому ми ніколи не програємо це знову я поет тож запитаю тебе про улюблену каву останню прочитану книжку і від чого у тебе безсоння я поет тож можеш відкрито про усі емоційні безодні я поет обожнювач невиконанних клятв що випливають у безмовні драми де слова вже до чорта до рами але потім відбиваються у твоїй голові голосами і не дають спокою я поет тож жонглюю цими дарами може маю талант від народження а може пишу від суму ночами я поет тож наповнюйся моїми речами поглинай мої всесвіти сьогодні за дешево а може і даром проти не буду я поет тож з головою пірнаю у смуток рахую зірки поки ти рахуєш добуток і відчуваю себе трохи інакшим от і все я знаю що ніхто нікого вже не спасе я поет тож ігнорую усі застереження пропускаю крізь себе всі твої твердження не замислюючись чи є в них хоч крихти правди бо я маю себе мені потрібно мати я поет що ніколи не підвладний течіі бо нічий ігнорую навіть свою самобутність бо вона маленький ручій і взагалі — вода повірю у щось — прийде біда я поет тож хочу — не ставлю коми а хочу — увійду у кому в надії зануритись у інші світи якщо загубиш мене то просто зітри із себе бо десь там мені краще я поет тож іноді благаю вимкнути сонце щоб настіж відкрити віконце і насолоджуватись темрявою зовні і у середині себе не хочу нічого світлого відійди від мене я поет тож насолоджуйся мною поки я поруч поки мені є що тобі розповісти бо я прокинусь і захочу залишити все без єдиної вісті я поет з вічно холодними блідими руками цілую тебе своїми губами с присмаком відчаю і зеленого чаю я поет я ніколи не закінчую тому не програю ні тобі ні життю я поет тож зривай з мене одяг але ніколи не побачиш роздягнутим в мене є шкіра та купа дивних сенсів що дуже стягують та з яких я не можу вирватись ти не допоможеш я поет з дуже поганим кровообігом та в цілому з втомленим виглядом можеш слухати мене або ні: мені все одно не стати прикладом у поезії хоча марную на це вже не перше життя і вічно забуваю на чому я зупинився і чому не зупинилося серцебиття але все одно продовжу розкидувати тут занадто недоречні речі ... тому нагадай я вже казав тобі, що я поет, до речі?
46
5
1254