Що таке любов
Що таке любов? Чи дане зверху почуття, що надає сенс буття, і змушує нас до обнов. Чи комбінація гормонів, чи може гра нейронів, що ми хімією зовемо, хоч інколи клянемо. Як виникає почуття, чи вибираємо кого любити, чи це вияв з небуття, яке не можемо спинити. Як ми починаємо любити, як ми знаємо, що це воно, як відчуваємо, що нам дано, як зачинаємо вірити? Як виникає це чуття, як відповідь на наші молитви, як нашого розгрішення схлипи, як шанс відчути підняття. Які щасливі ми коли взаємне, і які нещасні, коли нас відкидають, як віримо у все приємне, і, як усі надії покидають. Чи можем заслужити на любов, Чи це безумця сподівання, що роються від довгого страждання, Від того, що не знає він любові. Чи варто звинувачувать когось, що не може нам відповісти, чи вільний він у своїй власти, чи просто слухає чогось. Як почувається людина, яка не може нам відповісти, чи відчуває наші болі, чи терзає її провина. Чи покою вона жадає, від наших усіх зітхань, забути нас лише бажає, щоб відпочить від наших прохань. Як ми можемо любити? тих для кого нас нема, хіба поглянуть жартома, а ми розгублені й розбиті. Чи варто жертвувати час, для тих, хто нас забуває, усе віднєкується повсякчас, хто нас періодично відсуває. Як ми втрачаємо себе, в безглуздому чеканні, приречені та безталанні, як губимо себе. Як хочемо любити, щоразу зазнаючи невдач, як тихо приховуємо плач, і прагнемо творити. Чи після усіх страждань, у нас ще жевріє надія, на здійснення наших сподівань, чи це лиш нездійснена мрія? 18 вересня 2023 року
2023-09-18 12:42:18
1
0
Схожі вірші
Всі
Мої слова
Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.
84
0
3595
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
82
2
3316