Що таке любов
Що таке любов? Чи дане зверху почуття, що надає сенс буття, і змушує нас до обнов. Чи комбінація гормонів, чи може гра нейронів, що ми хімією зовемо, хоч інколи клянемо. Як виникає почуття, чи вибираємо кого любити, чи це вияв з небуття, яке не можемо спинити. Як ми починаємо любити, як ми знаємо, що це воно, як відчуваємо, що нам дано, як зачинаємо вірити? Як виникає це чуття, як відповідь на наші молитви, як нашого розгрішення схлипи, як шанс відчути підняття. Які щасливі ми коли взаємне, і які нещасні, коли нас відкидають, як віримо у все приємне, і, як усі надії покидають. Чи можем заслужити на любов, Чи це безумця сподівання, що роються від довгого страждання, Від того, що не знає він любові. Чи варто звинувачувать когось, що не може нам відповісти, чи вільний він у своїй власти, чи просто слухає чогось. Як почувається людина, яка не може нам відповісти, чи відчуває наші болі, чи терзає її провина. Чи покою вона жадає, від наших усіх зітхань, забути нас лише бажає, щоб відпочить від наших прохань. Як ми можемо любити? тих для кого нас нема, хіба поглянуть жартома, а ми розгублені й розбиті. Чи варто жертвувати час, для тих, хто нас забуває, усе віднєкується повсякчас, хто нас періодично відсуває. Як ми втрачаємо себе, в безглуздому чеканні, приречені та безталанні, як губимо себе. Як хочемо любити, щоразу зазнаючи невдач, як тихо приховуємо плач, і прагнемо творити. Чи після усіх страждань, у нас ще жевріє надія, на здійснення наших сподівань, чи це лиш нездійснена мрія? 18 вересня 2023 року
2023-09-18 12:42:18
0
0
Схожі вірші
Всі
Пиріг із медом (UA)
Крокуй до раю, крокуй до мене. Гаряча кава, пиріг із медом. Або якщо забажаєш — ромашковий чай. Приходь до мене. Будь ласка. Приїжджай. Крокуй до двері, а я у чашку відріжу лимона ломтик. На столі — пиріг із медом, а мені найсолодший твій дотик.
79
19
4319
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
3314