Вірші
Ти – не людина
Ти – не людина,
А усміх твій і милий, і п'янкий.
На дужій спині позаду носиш крила,
І погляд твій – як вогонь палкий.
Скажи, чи легко
Носити в собі такий океан?
Коли ще дно у ньому так далеко,
А в голові – думок густий туман.
Проте в тумані тім ховається ні мало, ні багато
– всього лиш всесвіт доброти.
І хоч не можу я віддати, скільки було взято,
Та намагатимусь у твоє життя світло принести.
Ти – не чоловік,
Міцна стіна з упевненості й сили,
Яку оберігати я старатимусь вовік,
Триматиму словами: «Дякую, мій милий».
А руки твої – то не руки,
То скульптора шедевральна робота,
Вони – мого тактильного голоду муки.
І тану я від їхньої турботи.
Дивом є для мене довершеність душі,
Що її носить твоє прекрасне тіло.
Так само, як добрі слова твої,
Коли мені сліз стримати несила.
Ти – не красивий,
Справжня ж насолода для очей.
Казатиму те саме, навіть коли будеш сивий,
Адже я здобула найцінніший трофей.
З тобою дні минають, як хвилини.
А тому жага спинити час, даруючи цілунки,
І споглядати тебе сплячого картини,
На тілі малюючи візерунки.
Голос твій – не звук,
А дотик, що хвилює душу.
Немов до мого зраненого серця стук,
Якому опиратися ніяк не можу.
Твої очі – щирості озера неземні.
В них бачу те, про що не розповісти.
Вони мені – маяк, що його видно в темноті,
Коли згасають вогні міста.
Губи твої...
Батьківщина чуйних і глибоких слів.
Найсолодші є на всій Землі,
І я хочу цілувати їх, не рахуючи років.
Серед усього, що в нашім бутті тлінне,
Серед усього, про що краще промовчу,
Я знайшла те, що справді цінне,
І тепер ніколи це не відпущу.
Ти – не людина,
Найкраще, що зустріла в світі цім.
Історії мого життя найпрекрасніша частина.
Попросту, ти – мій дім.
0
0
80
Спати самій, або Тактильний голод
Життя вже іншим буде без наших посиденьок нічних,
А мені душа від бажання щемить
Забутись бодай ще раз у найкращих обіймах твоїх.
І на шиї залишити слід, цілуючи ще одну-однісіньку мить.
Вечір холодний за вікном догора,
Змушує сльози лити аж ніяк не жаль – просто гіркий дим.
Я не можу полічити, скільки ти мені подарував тепла.
І звідкись Бог знав, що я так сумуватиму за всім цим.
Млію, розуміючи, як ти про мою тонку натуру печешся,
І страшно обожнюю миті, коли ти щиро смієшся.
Зізнаюсь, що скучаю за твоєю рукою, що блукала тілом моїм...
Шкода лиш, що про таємні бажання свої навряд уже колись тобі розповім.
Знаєш, віддала б усе, щоб іще раз один
Дотиками сказати тобі про любов,
Відчути на грудях бороду колючу, не рахуючи хвилин,
Адже ти мені... так ідеально підійшов.
Згадую, як Скрябін колись співав...
І сплю собі сама,
Гріючись спогадами, як ти мої руки у своїх тримав,
Бо біля мене тебе, на жаль, нема.
І якби хтось цікаву пропозицію дав
Повернути час назад, туди, звідки все почалося.
І таке дивне в мене запитав:
"Згодна (знаючи, що буде) прожити це все знову?"
І я б, знаєш... без жодних вагань почала з тобою розмову.
9
4
467
Погубила (пісня)
Не можу жити, коли ти, любий, такий черствий...
Ні слова не кажеш, а я не знаю, що це за погляд мертви́й?..
Хочеться весь час тужити, коли ти не даєш надії.
Зрозумій, що без тебе я не мрію!
Не мрію!..
Ех, не мрію!..
Не мрію я без тебе!
І щось так болісно серце рве…
Скажи хоч слово, а то я зовсім розвіюсь…
Більше ні на що ж я не надіюсь…
***
І навіть, якщо ти підеш, мій милий…
Сподіваюсь, з іншою будеш щасливий...
Тільки не забувай, як сильно я тебе любила,
І що сама себе у цьому й погубила…
***
Я завжди знала, що ми створені одне для одного.
Але вже давно не бачила в твоєму гарному лиці нічого рідного…
Мені складно дихати від почуттів, а ти й не помічаєш…
Чому так сильно закохати в себе посмів, якщо нічого в цьому не вбачаєш?..
Притисни мене до себе, як тої холодної ночі.
Востаннє поцілуй, а я постараюся назавжди запам'ятати твої очі…
***
І навіть, якщо ти підеш, мій милий…
Сподіваюсь, з іншою будеш щасливий...
Тільки не забувай, як сильно я тебе любила,
І що сама себе у цьому й погубила…
______________________________
Вірш-пісня до одного з розділів книги "Вибір Серця" https://www.surgebook.com/asteriya/book/vibir-sercya
25
8
684
Пісня Меллі
Надворі буйна весна, а я ходжу, ходжу сумна.
Бо ж відвідуєш ти мене лиш у снах.
Обернися, любий, ззаду стою, усміхаюсь (хоч і неприємна твоя відраза).
До найтихішого слова боязно прислухаюсь (хочу бути разом).
Тримаєш у руках моє крихке серце, вважай! Не відпусти!
Інакше нізащо не уникнути мені страшної темноти!
Голос манить, змушує тремтіти (наче обіймає).
І я розумію, що кращого немає на світі (немає, немає).
Не топчи почуття, прошу́.
І не бійся розказати провину –
все тобі прощу.
****
Те, що в грудях, лише ж задля тебе б'ється, зрозумій (зберегти зумій).
На спільне щастя не припиняю пелекати я надій (ніби це останній бій).
Як нічний метелик, що летить на красивий вогонь,
Боюся ніжно торкнутися твоїх беззахисних скронь.
Боюся, обпалиш, але хочу шалено горіти (згадаю нічку дощову).
Навіть якщо буде дуже сильно боліти (якось уже переживу).
Бажаю зігрівати побиту душу твоїм вогнем,
Доти, доки навіки не заснем і разом неба не сягнем.
Давно хотіла, аби ти тепло обійняв (нумо, підійди).
Не засуджував і, якою є, прийняв (нумо, до себе притисни).
****
Можливо, не судилось це мені,
Але завжди хочу бути поряд, коли очі твої сумні.
Я досі не знаю, як у душі лад навести,
Хоч і причина неспокою проста – ти.
Любитиму, хоч що б не думав, не казав (зараз краще мовчи).
Адже нічого не повернути назад (просто до себе тихо притули).
Скажи: "я з тобою назавжди".
_______________
Вірш до одного з розділів книги "Вибір Серця" https://www.surgebook.com/asteriya/book/vibir-sercya
33
12
889
Пóдрузі
Ти — моє сонце у похмурі дні,
І без тебе всі веселощі будуть чужі.
Ти — наче мій рятівник,
А я — твій вірний захисник.
Не кидай мене у часи сумні,
Бо без тебе я буду на дні.
Прошу́, ніколи не залишай мене одну,
Адже без тебе я точно потону.
Хто я без тебе? Напевно, мене просто нема...
Розкажу я тобі про все із цього "листа".
Постався до цього обережно і слушно,
Щоб не подумала ти, що це, може, бездушно.
Адже писала я ці рядки довго,
І ти не посмій не побачити цього!
Ми же ж з тобою змалку завжди були разом,
І дружбу нашу не зруйнуєш навіть часом.
А ти пам'ятаєш, як на кухні говорили про хлопців?
Ми зберігали всі секрети, наче у таємній коробці.
Смієшся ти, як завжди, смішно,
І не сказати про це буде грішно.
Дуже подобаються мені наші розмови,
Особливо, коли ти "ламаєш" свої брови.
Чудово, коли твоя найкраща подруга — сестра.
Адже не залишить в біді ніколи вона.
А завжди буде поруч.
Навіть якщо сам чорт стоїть ліворуч.
56
12
2286
Не скажу "люблю"
Знаєш,
складно
Тебе любити й не сказати.
Тебе кохати і збрехати,
Що зовсім іншого люблю,
І що до тебе не прийду.
Знаєш,
той "інший" мене теплом своїм зігріє.
Зачарує і поцілує,
А ти сиди там далі сам,
І йди назустріч виючим вітрам.
Тобі вже більше не скажу своє я болісне "люблю"...
А просто відпущу і почуття у собі похороню.
81
13
5303
