@Asteriya
«краще погано починати, ніж добре бездіяти», - Бодо Шефер
Стихи
Погубила (пісня)
Не можу жити, коли ти, любий, такий черствий... Ні слова не кажеш, а я не знаю, що це за погляд мертви́й?.. Хочеться весь час тужити, коли ти не даєш надії. Зрозумій, що без тебе я не мрію! Не мрію!.. Ех, не мрію!.. Не мрію я без тебе! І щось так болісно серце рве… Скажи хоч слово, а то я зовсім розвіюсь… Більше ні на що ж я не надіюсь… *** І навіть, якщо ти підеш, мій милий… Сподіваюсь, з іншою будеш щасливий... Тільки не забувай, як сильно я тебе любила, І що сама себе у цьому й погубила… *** Я завжди знала, що ми створені одне для одного. Але вже давно не бачила в твоєму гарному лиці нічого рідного… Мені складно дихати від почуттів, а ти й не помічаєш… Чому так сильно закохати в себе посмів, якщо нічого в цьому не вбачаєш?.. Притисни мене до себе, як тої холодної ночі. Востаннє поцілуй, а я постараюся назавжди запам'ятати твої очі… *** І навіть, якщо ти підеш, мій милий… Сподіваюсь, з іншою будеш щасливий... Тільки не забувай, як сильно я тебе любила, І що сама себе у цьому й погубила… ______________________________ До одного з розділів книги "Вибір Серця" https://www.surgebook.com/asteriya/book/vibir-sercya
22
8
59
Пісня Меллі
Надворі буйна весна, а я ходжу, ходжу сумна. Бо ж відвідуєш ти мене лише у снах. Обернися, любий, ззаду стою, усміхаюсь (хоч і неприємна твоя відраза). До найтихішого слова боязно прислухаюсь (хочу бути разом). Тримаєш у руках моє крихке серце, вважай! Не відпусти! Інакше нізащо не уникнути мені страшної темноти! Голос манить, змушує тремтіти (наче обіймає). І я розумію, що кращого немає на світі (немає, немає). Не топчи почуття, прошу́. І не бійся розказати провину – все тобі прощу. **** Те, що в грудях, лише ж задля тебе б'ється, зрозумій (зберегти зумій). На спільне щастя не припиняю пелекати я надій (ніби це останній бій). Як нічний метелик, що летить на красивий вогонь, Боюся ніжно торкнутися твоїх беззахисних скронь. Боюся, обпалиш, але хочу шалено горіти (згадаю нічку дощову). Навіть якщо буде дуже сильно боліти (якось уже переживу). Бажаю зігрівати побиту душу твоїм вогнем, Доти, доки навіки не заснем і разом неба не сягнем. Давно хотіла, аби ти тепло обійняв (нумо, підійди). Не засуджував і, якою є, прийняв (нумо, до себе притисни). **** Можливо, не судилось це мені, Але завжди хочу бути поряд, коли очі твої сумні. Я досі не знаю, як у душі лад навести, Хоч і причина неспокою проста – ти. Любитиму, хоч щоб не думав, не казав (зараз краще мовчи). Адже нічого не повернути назад (просто до себе тихо притули). Скажи: "я з тобою назавжди". _______________ Вірш до одного з розділів книги "Вибір Серця" https://www.surgebook.com/asteriya/book/vibir-sercya
28
12
224
Не случайный вальс
Здесь моё платье тебя в миг очаровало. Этот бал такой таинственный и желанный. Промигнуло чувство, будто осталось нам совсем мало. Эта встреча не может быть случайной. За твоей маской, полной тоски, Скрывалась яркая и тёплая улыбка. В огромном зале мы словно одни, И этот вальс просто не может быть ошибкой. Ты меня так нежно обнимаешь, Что совсем не хочется тебя отпускать. Да, в твоих объятиях я, кажется, таю. Но тебе не стоит этого замечать. Ты знаешь, как люди сияют?... Под этой сверкающей люстрой Друг друга без слов понимают? Наша песня не может быть грустной. Так бывает – сквозь шелест платьев Найдёшь что-то родное, своё. В этом танце уносимся дальше, Пусть нам большего и не дано. Ладонь пугливо касается щеки. И сердце моё замирает на миг. Сегодня мы невероятно близки и так же далеки. История наша не сравнится ни с какой из книг. Но тревожит меня какое-то чутьё. Медленно катится вниз грустная слеза. Хорошо, что под маской не видно её... Почему у тебя такие красивые глаза? Может быть, не встретимся больше. И имя твоё я никогда не узнаю. Но позволь побыть с тобой чуть дольше. Ты ещё не ушёл, а я уже скучаю. Твои губы в конце прошептали "красивая". И как ты исчез, я не заметила. Какая же судьба несправедливая. Бога прошу, чтобы тебя опять я встретила. ________________ Стих написан вместе с очаровательной @Anastasia_chan ♥️
43
14
250
Теперь она – моё сокровище
Долго я планировала эту книгу прочитать, ну и никак не могла начать, Потому что дел всегда разных было много. (Боюсь, что не смогу донести до тебя ключевого). Вот, когда стала я свободной, как птица(то есть, ЗНО мне теперь будет только снится), Решилась взяться за "Связь с Роуз", скажу сразу, прекрасную книгу, Которая затаила в себе капец, какую интригу! Её автором есть @Miss_Nunu, мне родная. Чувство такое, что в её сердце сказок целая кладовая. И, знаешь, друг мой, это просто фантастика: Читать книгу такого чудного романтика, Который всегда поможет в момент сложный. И скажет, что страх твой полностью ложный. Читая книженцию эту, слушала я песни, которые она мне да́ла. И которые время от времени создавали в сердце эффект ледяного пожара. Полюбилась мне её очаровательная "Роуз" из самых первых строк. Казалось, не оторвусь я от неё даже когда будет ворчать мой желудо́к. И, знаешь, так и произошло: Слово за словом – и я зачиталась. Невероятно интересной она мне казалась. Да и почему же "казалась"? Нет, так и было всё! Думала, что никогда из рук не отпущу её. Роуз(главная героиня), влюбилась в синие его глаза. А если точно, то не только в них. Кажись, отдалась бы ему вся, даже забыв про тормоза, И совсем не смотря на других. Ну, дальше сюжет невероятно интересной истории любви тебе не буду говорить. Чтобы в будущем смог ты сам себе всё разъяснить. Обещаю, что будет интересно. Даже так, что, как я, не сможешь найти себе место. А именно из-за этого восхитительного таланта(я про автора говорю), Дороже она мне теперь любого брллианта(поэтому этот стих ей и дарю). Короче скажу, это творение стоит твоего внимания. И не приму я никакие отрицания! Жаль только, что должна я ждать продолжение... А ведь читать её всю, залпом, было сплошным наслаждением. Дорогая Nunu, безусловно, затронула струны хрупкой души моей. И создала в ней свет самых ярких огней. За всё это я очень ей благодарна. Ведь её "Роуз" и вправду шикарна. Напоследок хочу сказать ей: "Солнышко, улыбайся всегда! Ты невероятно хороший человек". Думаю, будут ещё ценители твоего тяжкого труда. И пусть счастье в твоём сердце поселится навек. _________________ Посвящается https://www.surgebook.com/miss_nunu/book/svyaz-s-rouz, от которой я в восторге, и её прекрасному автору @Miss_Nunu ♥️💋♥️
47
10
630
Пóдрузі
Ти — моє сонце у похмурі дні, І без тебе всі веселощі будуть чужі. Ти — наче мій рятівник, А я — твій вірний захисник. Не кидай мене у часи сумні, Бо без тебе я буду на дні. Прошу́, ніколи не залишай мене одну, Адже без тебе я точно потону. Хто я без тебе? Напевно, мене просто нема... Розкажу я тобі про все із цього "листа". Постався до цього обережно і слушно, Щоб не подумала ти, що це, може, бездушно. Адже писала я ці рядки довго, І ти не посмій не побачити цього! Ми же ж з тобою змалку завжди були разом, І дружбу нашу не зруйнуєш навіть часом. А ти пам'ятаєш, як на кухні говорили про хлопців? Ми зберігали всі секрети, наче у таємній коробці. Смієшся ти, як завжди, смішно, І не сказати про це буде грішно. Дуже подобаються мені наші розмови, Особливо, коли ти "ламаєш" свої брови. Чудово, коли твоя найкраща подруга — сестра. Адже не залишить в біді ніколи вона. А завжди буде поруч. Навіть якщо сам чорт стоїть ліворуч.
56
15
1074
Не скажу "люблю"
Знаєш, складно Тебе любити й не сказати. Тебе кохати і збрехати, Що зовсім іншого люблю, І що до тебе не прийду. Знаєш, той "інший" мене теплом своїм зігріє. Зачарує і поцілує, А ти сиди там далі сам, І йди назустріч виючим вітрам. Тобі вже більше не скажу своє я болісне "люблю"... А просто відпущу і почуття у собі похороню.
72
12
1735