1
В целофані капля роси, Розтікається по стінкам пакета, Як пульт телевізора. Касета в деку. За спиною рюкзак, в якому вірші На особистому діалекті. Сльози на дні тільки мої, А не ваші чорти з табакерки. Сльози хлопчачі, я нікому з вас Не віддам. Одинока двонога сторука орда. Мультики старого, нового дня, З целофану і на телеекран. Утопити в них все своє тіло, Всю свою гидку плоть. Прокинутись від гулу в макітрі. Хтось знову повісився, чи випав З вікна. Взяти злощасний пакетик, В якому немає роси. Встати на свої ноги, І впасти каменем вниз.
2020-08-06 12:36:10
2
0
Схожі вірші
Всі
Пиріг із медом (UA)
Крокуй до раю, крокуй до мене. Гаряча кава, пиріг із медом. Або якщо забажаєш — ромашковий чай. Приходь до мене. Будь ласка. Приїжджай. Крокуй до двері, а я у чашку відріжу лимона ломтик. На столі — пиріг із медом, а мені найсолодший твій дотик.
79
19
4247
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
13030